У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
До Дня батька родина Заріцьких вирішила привітати свого татуся. 2014 року голова родини Андрій Володимирович, не вагаючись, пішов до військкомату, щоб призватися до Збройних Сил України. Потрапивши до 80-ї десантно-штурмової бригади, разом з побратимами пройшов запеклі бої на сході України.
— Це були важкі часи, — пригадала дружина Євгенія. — Було багато загиблих і поранених. Та Бог уберіг нам нашого татуся й чоловіка.
Згодом Андрій повернувся додому, де на нього чекали дружина і дві донечки — Аліна та Юля. Проте десантний однострій він змінив на стрій спецпризначенця однієї із частин ВСП — і знову родина чекала на повернення тата зі служби. Та ті короткі миті, коли батько був удома, ставали тим цементом, який іще більше зміцнював їхню сім’ю.
Уперше в об’єктив журналістів АрміяInform Андрій Володимирович потрапив під час відкриття пам’ятника загиблим десантникам. Цей знімок увійшов до першої в Україні фотовиставки «Час війни», яку організували військові журналісти львівського офісу нашого видання.
— Одного разу ми з дітьми пішли подивитися фільм, який демонстрували в будинку офіцерів, — розповіла Євгенія Заріцька. — І на наш подив побачили на виставці світлину нашого татуся. Це було дуже приємно.
Приблизно тоді й виникла ідея привітати Андрія Заріцького та всіх татусів-військових якимось музичним кліпом. Керівництво 58-го Львівського будинку офіцерів, де розташована виставка, радо підтримало ініціативу родини та надало для знімання своє приміщення. Увесь процес тримали в суворій таємниці. І от сьогодні, на День батька, ми із задоволенням запрошуємо всіх наших читачів на прем’єру.
І нехай цей кліп буде подарунком усім татусям, які нині захищають Україну. Знайте: на вас чекають удома! Вами пишаються! Ви — найкращі!
