Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
До Дня батька родина Заріцьких вирішила привітати свого татуся. 2014 року голова родини Андрій Володимирович, не вагаючись, пішов до військкомату, щоб призватися до Збройних Сил України. Потрапивши до 80-ї десантно-штурмової бригади, разом з побратимами пройшов запеклі бої на сході України.
— Це були важкі часи, — пригадала дружина Євгенія. — Було багато загиблих і поранених. Та Бог уберіг нам нашого татуся й чоловіка.
Згодом Андрій повернувся додому, де на нього чекали дружина і дві донечки — Аліна та Юля. Проте десантний однострій він змінив на стрій спецпризначенця однієї із частин ВСП — і знову родина чекала на повернення тата зі служби. Та ті короткі миті, коли батько був удома, ставали тим цементом, який іще більше зміцнював їхню сім’ю.
Уперше в об’єктив журналістів АрміяInform Андрій Володимирович потрапив під час відкриття пам’ятника загиблим десантникам. Цей знімок увійшов до першої в Україні фотовиставки «Час війни», яку організували військові журналісти львівського офісу нашого видання.
— Одного разу ми з дітьми пішли подивитися фільм, який демонстрували в будинку офіцерів, — розповіла Євгенія Заріцька. — І на наш подив побачили на виставці світлину нашого татуся. Це було дуже приємно.
Приблизно тоді й виникла ідея привітати Андрія Заріцького та всіх татусів-військових якимось музичним кліпом. Керівництво 58-го Львівського будинку офіцерів, де розташована виставка, радо підтримало ініціативу родини та надало для знімання своє приміщення. Увесь процес тримали в суворій таємниці. І от сьогодні, на День батька, ми із задоволенням запрошуємо всіх наших читачів на прем’єру.
І нехай цей кліп буде подарунком усім татусям, які нині захищають Україну. Знайте: на вас чекають удома! Вами пишаються! Ви — найкращі!
