На Одещині суд визнав винною жінку, яка публікувала в чаті месенджера Viber інформацію про місця та час виконання завдань військовими територіальних центрів комплектування…
Бойовий медик Борис Кушнір на позивний «Мольфар» — чоловік досвідчений. 59-й рік, дорослі діти, солідний досвід роботи анестезіологом у цивільній клініці. Відверто каже, що кілька разів з’являлись думки, чи не застарий для гірсько-штурмової бригади, та після раптового оживання рації та врятованих життів вони одразу розсіювались… Та й бігає «Мольфар» не повільніше за 20-річних… Чоловік віджартовується: «На війні скинув років 20, не менше, принаймні морально…»
У Збройних Силах України закарпатський медик — два роки. Прийшов, коли здавалось, вже не час приймати відчайдушні рішення та змінювати стабільність…
— Хотілось на власні очі побачити, що тут насправді відбувається, та й розумів, що я зі своїм досвідом на передовій дійсно потрібен. Чому обрав саме Закарпатський легіон? Все просто! Вважаю, що гірсько-штурмова — одна з найкращих бойових бригад із прекрасним надійним колективом та героїчною історією.
Нині — друга ротація Бориса. За цей час було різне — і складні евакуації, і поранені, і безліч звичайних «цивільних» хвороб. Та й COVID-19 «додав» роботи.
— Тепер виїзди на евакуацію поранених настільки відпрацьовані, що ми діємо як злагоджений механізм. А в перші рази було важкувато, особливо емоційно. Пам’ятаю, як під Богданівкою виїхали до хлопця, а в нього складне поранення обох ніг, стікає кров’ю… Але часу на ступор не було, тож швиденько надали допомогу, зупинили крововтрату, передали далі… Потім дізнавались про його долю — живий, бігає, жодних проблем. Якщо ж говорити про поточні звернення, то це частіше не простуди, а проблеми зі спиною…
Наприкінці розмови «Мольфар» щиро каже: «Якщо здоров’я дозволятиме, то підпишу ще один контракт. На пенсію точно поки ранувато!».
