Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
– Якби лишився вдома, то робив би ковбасу. А тут – «ковбасимо» ворога! – говорить 24-річний волинянин Петро.
І у його словах немає ані натяку на жарти. Молодий чоловік справді в цивільному житті здобув спеціальну освіту в царині харчової промисловості. Власне, він є фахівцем з організації виробництва м’ясо-ковбасних виробів.
Але, каже, працювати за цивільною спеціальністю йому не надто кортіло. І він використав можливість змінити життя, уклавши контракт зі Збройними Силами.
Нині Петро з товаришами виконує завдання у складі одного з підрозділів операції Об’єднаних сил. Розповідає, що праця воїна-піхотинця нелегка й виснажлива. Доводиться і з лопатою попрацювати – чистити окопи й шанці. І годинами спостерігати за ворожими позиціями. І боєкомплект на собі тягати. Та й багато чого іншого робити, аби підрозділ завжди перебував у готовності до відбиття нападу противника.
– Зараз час особливо небезпечний. Буяє «зеленка». А це значить, що ворожі снайпери та ДРГ активізуються. І треба бути удвічі пильним. Але хай лишень сунуться – пригостимо так, що добавки не буде кому просити! – каже він.
Фото автора
