Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Днями мав приємність ознайомитись з книгою нашого військового журналіста підполковника Сергія Камінського «Народні панцерники» про саморобні броньовики початку війни на Донбасі.
Однозначно: книга заслуговує на суспільну увагу та читацький інтерес. Ілюстроване військово-історичне видання увібрало півсотні розділів про більш ніж 70 унікальних машин від волонтерів та небайдужихукраїнців. З ними автор провів понад 120 інтерв’ю, усе — на реальних свідченнях. Головне, що технічні подробиці про залізних монстрів поєднані з долями людей, які створювали ці проєкти, фінансували їхіз останніх заощаджень, а також воювали на них.
Не залишає байдужим доля механіка із позивним «Знахар», який долучився до створення одного з перших шушпанцерів 2014 року під назвою «Коник» на базі УАЗ. Саме він зображений на обкладинці книги. Тоді він не доробив машину, бо пішов на війну та загинув у Донецькому аеропорту. Але перед цим «Знахар» таки встиг передати колегам вказівки щодо проведення обряду, аби машину не брали кулі. Так і сталося! Жоден воїн не загинув у цьому імпровізованому броньовику, і він досі на ходу. Це вражаюча історія, яких у книзі Сергія Камінського багато.
Книга назавжди збереже для нас той час, унікальні машини і передасть дух українців, що прагнули допомогти своїм захисникам в час віроломного наступу російського агресора, коли бракувало захищеної та надійної техніки. Із тих складних років наше завдання — робити все, щоб наші воїни були оснащені сучасними броньовиками.
У парку Збройних Сил України, що постійно поповнюється, є такі бронемашини, як «Дозор-Б», «Варта», «Новатор», «Козак-2», а також бронетранспортери БТР-3 і БТР-4. А ці, зібрані у книзі «Народні панцерники», назавжди залишаться з нами: в історіїУкраїни і людській пам’яті.
«Народні панцерники». Рекомендую!
