Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Учора на Фейсбук-сторінці Офісу Генпрокурора з’явилось повідомлення, що «прокуратура врятувала пам’ятку національного значення» – будинок в Києві, в якому мешкав видатний авіабудівник Ігор Сікорський.
У повідомлені зазначається, що «Окружний адміністративний суд м. Києва задовольнив позов Офісу Генерального прокурора про зобов’язання укласти охоронний договір і привести до належного стану пам’ятку національного значення – будинок всесвітньо відомого авіаконструктора І. Сікорського по вул. Ярославів Вал у м. Києві. Міністерство оборони України та ДП «Готель «Козацький» зобов’язано здійснити консерваційні та реставраційні роботи».
«Нежилий дім – неживий музей»
Хочеться нагадати, що, крім прокуратури, оборонне відомство намагались примусити «привести пам’ятку до належного стану» ще чимало організацій, серед яких – столична адміністрація, народні депутати й суди різних інстанцій, проте лише ОГП це вдалось…
У повідомленні йдеться: «Прокурори встановили, що балансоутримувач будинку ДП «Готель «Козацький» та орган управління Міністерство оборони України уже понад 20 років не вживають заходів збереження ввіреного їм державного майна на виконання вимог пам’яткоохоронного законодавства», тому тепер оборонне відомство України має визнати, що воно – винне у всіх негараздах, які спіткали в останній час цю будівлю, і зрештою «вжити заходів», точніше відремонтувати її.
Справді, різні посадові особи, народні обранці, держструктури, організації та відомства навипередки змагаються бути «рятівниками» будівлі за номером 15Б на вулиці Ярославів Вал у Києві. Його свого часу визнано «історичною цінністю», бо там проживав винахідник гелікоптера Ігор Сікорський. За деякими історичними даними, саме тут він розробив кілька літальних апаратів у невеличкій майстерні в садовій альтанці.
Свого часу цей будинок потрапив у власність Міноборони і утримувався на балансі відомчого ДП «Готель «Козацький»». Акт про прийом цієї будівлі датований ще 17.05.1993 року. Проте у 1994-му Міноборони передає його на 10 років в оренду аерокосмічній академії – «для створення музею». Проте через деякий час договір розірвано за згодою сторін.
Черговий новий етап «створення музею» розпочався 21 червня 2000-го, коли між ДП Міноборони «Готель «Козацький» і однією цікавою організацією, під звучною назвою «Міжнародний благодійний фонд «Музей історії повітроплавання і авіації ім. Сікорського», також укладено договір оренди, за яким «фонду» передавалось держмайно – «нежилий триповерховий будинок загальною площею 1 460 кв. метрів, розташований в Києві по вул. Ярославів Вал 15-Б».
Організація з назвою «Міжнародний благодійний фонд «Музей історії повітроплавання і авіації ім. Сікорського» була близька до одного з відомих народних депутатів від колишньої «Партії регіонів».
Держпідприємство Міноборони «Готель «Козацький» передало цьому «фонду депутата» «садибу Сікорських» в оренду на 49 років (!). Метою оренди, за документами, було «розміщення орендаря та забезпечення його функціонування». Але сама назва благодійного фонду прямо натякала на те, що в історичній садибі розміститься музей. За умовами договору, орендар мав відремонтувати та забезпечити охорону будівлі.
«Фонд». «Реставрація». Суди…
Справді, Фонд «прописався» на Ярославовому Валу, 15Б, але тільки юридично. Більше жодних рухів – ремонту, реконструкції, заселення, за понад 10 років тут не було. За цей час «орендарі» могли навіть знести будівлю і побудувати на її місці «висотку» чи торговельний центр. Тоді її врятував лише статус пам’ятки історії (на ній і табличка пам’ятна була, проте десь зникла).
В Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури пригадали, що в один із приїздів в Україну Сергія Сікорського – сина конструктора, тодішній Президент України Віктор Ющенко гарантував, що в будинку на Ярославовому Валу зроблять музей «історії повітроплавання і авіації». Син Сікорського виділив кошти на створення музею, але де ці гроші – знайти вже неможливо. Свого часу тут активізувалися «реставраційні» роботи, які полягали в установці будівельних лісів. Простоявши близько року, конструкції так і не дочекалися робітників, і їх розібрали.
У наступні роки Міноборони намагалося через суди розірвати договір оренди з «Фондом». У 2013-му така спроба виявилась невдалою, «благодійники» переконали суддів в обґрунтованості затримки початку бодай якихось робіт, і ті стали на бік орендарів. Крапку в справі наприкінці 2013-го поставив Вищий господарський суд України, який залишив будинок за «благфондом», і будівлю з прилеглою ділянкою державі не повернули.
Проте Міноборони продовжило боротьбу за будинок Сікорського. У серпні 2015 року військова прокуратура Київського гарнізону направила черговий позов до суду. 11 грудня 2015-го рішенням Господарського суду Києва позов Міноборони про розірвання договору оренди і повернення будинку Сікорського задоволено.
Міноборони на той час мало намір включити будинок Сікорського до складу Національного військово-історичного музею. І не лише відтворити квартиру авіаконструктора, а й створити в будинку музей повітроплавання України. Навіть склали приблизний кошторис. На консервацію і реставрацію пам’ятки потрібно було близько 75 мільйонів гривень.
Проте «благодійний фонд» навіть не збирався втрачати ласий шматок у центрі Києва. Судова тяганина тривала ще певний час, від орендарів були апеляції й скарги, і лише восени 2016 року Вищий господарський суд України поставив крапку в цій справі, підтримав позицію Головної військової прокуратури ГПУ і залишив скаргу Міжнародного благодійного фонду без задоволення. Будинок Ігоря Сікорського остаточно повернули у держвласність. Представники ДП Міністерства оборони України «Готель Козацький» підписали акт прийому-передачі об’єкта.
Та поки тривала судова тяганина між Міноборони і «фондом», на одному із сайтів продажу нерухомості в Києві з’явилось досить цікаве оголошення. Будівлю за адресою будинку Сікорського продавали за 50 мільйонів гривень або 2 мільйони доларів США. Фото й усі характеристики відповідали саме цьому майновому комплексу, який пропонували «під реконструкцію». Не виключаю, що з будинком Сікорського певні шахраї намагались здійснити підступну оборудку.
Повернувши будинок Сікорського у власність, Міноборони не відмовилось від планів реставрувати будівлю і створити музей авіаконструктора. На допомогу військовим прийшла Київрада, яка восени 2017 року висловила готовність прийняти будівлю у комунальну власність.
Керівництвом ДП «Готель «Козацький» разом із представниками інституту «УкрНДІпроєктреставрація» та Управлінням збереження історичного середовища та охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту культури КМДА проведена експертиза об’єкта, підготовлена відповідна документація, складена програма науково-проєктних і ремонтно-реставраційних робіт.
Іншим рішенням, торік у лютому, столиця зобов’язалася використовувати будинок Сікорського як заклад культури. Але процедура передачі будинку затягувалась, «пам’ятку історії» не передали місту. Вона продовжувала руйнуватись. Тож влітку 2020-го Київрада звернулась до Кабміну, аби терміново передати пам’ятку в комунальну власність міста або забезпечити її збереження коштом балансоутримувача. Тобто, ремонтувати її мали примусити Міноборони, яке цю будівлю взагалі не використовувало і прагнуло віддати її київській громаді.
Нонсенси, що дивують і розчаровують
Причина, чому Міністерство оборони не змогло передати будинок Сікорського у комунальну власність – арешт, який накладений на все нерухоме майно держпідприємства «Готель «Козацький» відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 4 січня 2018 року. Тобто, оборонне відомство не може передати жодного з об’єктів, який перебуває під арештом. Зокрема, це стосується і будинку Сікорського.
Головним управлінням майна та ресурсів МОУ подане до Печерського районного суду міста Києва клопотання про скасування арешту будинку, проте він і досі не знятий. Зверталось до судів і ДП МОУ «Готель «Козацький», але і йому відмовлено у задоволенні клопотання. Інше звернення було навіть до ДБР з пропозицією взяти на зберігання будинок як доказ у кримінальній справі, проте у відповідь прийшло повідомлення, що накладення арешту на будівлю не перешкоджає його реконструкції.
Тобто, картина виглядає так: Міністерство оборони готове добровільно передати власне майно київській громаді для створення музею, але відповідні судові інстанції не дозволяють цього робити. Оборонне відомство України, ще з моменту прийняття на баланс будівлі (понад 28 років), ні дня не використовувало її, а лише співпрацює з різними організаціями й фондами, які мали і мають на меті створити «музей Сікорського». Проте, саме Міноборони звинувачують в тому, що воно «не вживає заходів збереження ввіреного їм державного майна на виконання вимог пам’яткоохоронного законодавства» – нонсенс.
Тобто, цей будинок готові прийняти лише після того, як Міністерство оборони проведе роботи щодо консервації й реставрації споруди… за кошти з видатків на армію, адже інших грошей у військових немає. Для країни, яка восьмий рік веде війну, подібна ситуація – ще один нонсенс. Наразі кожна копійка з оборонного бюджету йде на озброєння і оснащення війська, гроші витрачаються на боєприпаси, техніку, ПММ, бронежилети і шоломи, а прокуратура змушує через суд витратити кошти оборони на реставрацію будинку, який військовим абсолютно не потрібний…
І кошти ці не маленькі…
За висновками вищезгаданої експертизи від «УкрНДІпроєктреставрації» будівля збережена лише на 31% і досить складна в реставрації. Лише розробка проєкту першочергових антиаварійних робіт коштує чимало – 150 тисяч гривень. Саме стільки коштів йде на бронежилети для цілого взводу українських воїнів («Корсар-М3» до 5 тис. гривень за одиницю), або взути в новенькі «Талани» дві роти українських бійців! На проведення мінімальних першочергових антиаварійних робіт необхідно від 5 до 10 мільйонів гривень. Якщо рахувати в бронежилетах – то це, як мінімум, півтори тисячі їх не надійде у війська, а якщо в «Таланах», то кілька механізованих бригад залишаться босими, якщо МОУ виділить кошти не на взуття, а ремонтуватиме непотрібний йому об’єкт…
І ця «перемога» в суді над Міноборони означає, що будинок врятували, проте рідну армію, яка б’ється на Донбасі з російським агресором… роззули.
З точки зору здорового глузду, найкращим розв’язанням цієї проблеми була б передача будинку в такому стані, як він є, київській громаді, адже оборонне відомство не має законних шляхів (і вільних коштів) для виконання таких робіт. У кошторисі Міністерства оборони фінансування подібних проєктів не передбачено держбюджетом, а інших грошей в армії немає і знайти їх просто неможливо.
Необхідні кошти на реставрацію варто б спробувати «знайти» у меценатів чи з інших джерел, які фінансують подібні проєкти. Міністерство оборони не лише б передало власне майно для музею, а й залюбки долучилось до реалізації цих ініціатив, надаючи інші ресурси. Проте існування музею видатного авіаконструктора і далі залишається лише в туманній перспективі
А будинок руйнується і занепадає…
