Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Десятки років основним транспортом та засобом вогневої підтримки піхотних підрозділів залишаються колісні бронетранспортери та БМП. Утім, зі збільшенням кількості протитанкових засобів у військах, основні «бойові колісниці» піхоти втратили здатність ефективно підтримувати підрозділи та стали зазнавати великих втрат. У бою піхота наступала в пішому порядку безпосередньо за танками або бойовими машинами. Це нерідко призводило до того, що противник вогнем зі стрілецької зброї відсікав її від бронетехніки. Варіант розв’язання такої проблеми знайшли в переобладнанні застарілих танків у «важкі» БМП.
Український варіант відродження панцирника
Для важких бронетранспортерів використовують шасі танків, як правило, від машин, які вже зняті з озброєння. Але на базах зберігання її є значна кількість. В Україні на ДП «ХКБМ ім. О.О. Морозова» у 2005 році розпочали розробку важкого БМП-55. Це була чергова спроба знайти застосування для знятих з озброєння танків Т-55. За бронюванням БМП-55 відповідав стандарту НАТО STANAG 4569.
У БМП-55 ходову частину і компонування залишили без змін, при цьому верхню частину корпусу і вежу серійного Т-55 зрізали, збільшили висоту корпусу, а як озброєння встановили 12,7-мм кулемет НСВТ, розмістивши його у вежі з дистанційним управлінням. Башту пристосували для використання ракетної установки, що дозволяло боротися з технікою противника і повітряними цілями на низьких висотах.
Відмінність БМП-55 від танка Т-55 – у конструкції моторно-трансмісійної групи: двигун і трансмісія змонтовані в єдиному блоці з можливістю швидкої заміни. Силовий агрегат на 150 к.с. потужніший за оригінальний танковий, що дозволяє БМП-55 рухатися зі швидкістю до 70 км/год.
У задній частині бойової машини розмістили апарелі (аналогічно БМП-1) для висадки десанту, відділення для якого вміщує до 10 осіб, але може використовуватися і для перевезення вантажу чи поранених. Захист десанту забезпечує потужна броня – навіть з бортів вона гарантує захист від попадання гранати типу ПГ-7ВМ, випущеної з гранатомета РПГ-7, чому сприяють і протикумулятивні екрани товщиною 20 мм. Конструктори передбачили можливість додаткового оснащення зразка комплектами навісного динамічного захисту.
Кормова броня в 40-мм захищає від куль калібром 14,5-мм, донна – від підриву протитанкової міни типу ТМ-57.
Роботи над важкою БМП-55 завершені 2009-го, виготовлено прототип, який відправився на випробування. Втім, проєкт модернізації на практиці реалізувати не вдалось через брак державного фінансування. Можливо, колись вдасться повернутися до цього питання, адже ефективність важких БМП доведена тим же Ізраїлем.
Слід зауважити, що харків’яни не обмежились переобладнанням Т-55 в БМП, а розробили технічну документацію на Т-54, Т-62 та Т-72.
Російський БМП-Т на базі Т-55
У Росії теж провели роботи з розробки важкоброньованих БМП. У 1990-х російські конструктори, вивчивши досвід ізраїльтян, вирішили дати друге життя знятим з озброєння танкам. При цьому, реалізовуючи концепцію максимального захисту піхотинців у бою. Так розробили важкий бронетранспортер БТР-Т на базі Т-55. Повністю закритий корпус БТР-Т відрізняється від корпусу базової машини насамперед наявністю вмонтованого динамічного захисту типу «Контакт 5» та додаткового протимінного захисту.
У курсовому куті ± 30 лобовий лист досяг рівня броньового захисту і став відповідати еквіваленту гомогенної катаної броні товщиною 600 мм. Борти корпусу і елементи підвіски ходової частини прикрили сталевими бронеекранами. Верхня частина бортів корпусу має внутрішній (основний) і зовнішній (додатковий) бронелисти, а між ними на надгусеничних полицях розміщується різне допоміжне обладнання, інструменти й приладдя.
Але, на відміну від українського варіанту, російська машина має суттєві недоліки.
У кормовій частині корпусу розмістили моторно-трансмісійне відділення, у передній частині розташовано екіпаж із двох осіб, у середній – десант з п’яти екіпірованих бійців. Для посадки й десантування екіпажу в даху корпусу розмістили люки, що в сучасному бою гарантовано призведе до значних втрат.
Компонування машини не дозволяє вести бій десантникам зсередини, що значно знижує бойову цінність машини. Водночас її демонструють на різних виставках, але рішучості прийняти на озброєння поки що у Кремля бракує. Адже там розуміють: БТР-Т шансу російським військовим залишитись живими він не дає.
Близькосхідний варіант важкого БМП
Зі свого боку армія Ізраїлю для створення важких БМП використовувала захоплені в арабів танки Т-54 і Т-55 (в ізраїльській армії відповідно Tiran-4 і Tiran-5), які оснащували новими двигунами і 105-міліметровими гарматами.
Під час модернізації у бойові машини піхоти ці танки оснастили двигунами Detrot+Diesel 8V-71TTA і трансмісією Allison НТ6-411-4, що дало змогу встановити двері з правого боку задньої частини корпусу. Попри те, що вежу зняли, масу Achzanit збільшили до 44 тонн (36 тонн у Т-54 і Т-55) унаслідок встановлення додаткових модулів броні. Слід додати, що ізраїльські бойові машини не раз доводили свою високу ефективність у бою.
P.S. Численні військові конфлікти ХХІ століття показали, що важкі БМП на базі танків можуть забезпечити надійний захист піхоти під час бою. Танки, які зняли з озброєння, можуть отримати нове життя та продовжити свою службу.
Тож, важкі БМП на базі танків мають право на життя й потребують фінансування для їхніх розробок та доведення до серійного випуску.
