ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Стратегія воєнної безпеки України: цілі, принципи, аспекти

1 Травня 2021, 9:25

25 березня 2021 року Президент України своїм Указом №121/2021 затвердив  рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію воєнної безпеки України». Отже, один із головних документів системи планування в сфері національної безпеки і оборони введено в дію. Про завдання та цілі, які окреслені в Стратегії, розповідає  директор Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України Олег Меліхов.

 – Олеже Анатолійовичу, Департамент, який ви очолюєте, був основним розробником Стратегії воєнної безпеки України. Розкажіть про особливості роботи над цим стратегічним документом.

– Слід нагадати, що основним документом довгострокового планування у сфері національної безпеки є Стратегія національної безпеки України, яка була введена в дію Указом Президента України №392/2020 14 вересня 2020 року. Саме в цьому стратегічному документі визначені основні напрями державної політики у сфері національної безпеки. Цим же Указом були визначені часові межі щодо підготовки Стратегії воєнної безпеки України. Так, в шестимісячний термін ми мали подати зазначену Стратегію на розгляд до Ради національної безпеки і оборони України. Це завдання ми виконали, і Стратегія воєнної безпеки України, після схвалення Радою національної безпеки і оборони України 25 березня цього року відповідним Указом Президента, введена в дію.

Зрозуміло, що працювати на цим стратегічним документом ми почали набагато раніше, майже паралельно з проведенням оборонного огляду, який завершився в грудні 2019 року. Отже, вперше за часів незалежності нашої країни ми маємо стратегічний документ довгострокового планування – Стратегію воєнної безпеки України. Ця Стратегія визначає шляхи досягнення цілей і реалізації пріоритетів державної політики у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва. Вона розроблена на виконання вимог Закону України «Про національну безпеку України» та з урахуванням пріоритетів, напрямів і завдань, окреслених у Стратегії національної безпеки України. Звісно, її затвердженню передувала ретельна робота як в Міністерстві оборони, так і в інших державних органах, які залучені у сферах національної безпеки і оборони.

Міжвідомча робоча група під керівництвом першого заступника Міністра оборони України Івана Руснака на своїх засіданнях схвалювала основні положення Стратегії, враховуючи всі зауваження та пропозиції. До робочої групи, окрім представників Міноборони та Генерального штабу, увійшли представники Офісу Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, державних органів, науково-дослідних установ, зокрема Національного інституту стратегічних досліджень, національних та іноземних експертів (радників, зокрема стратегічного рівня).

Наступний етап – міжвідомче погодження, яке відбулось у досить  стислі терміни завдяки тому, що всі представники дотичних органів державної влади були залучені до роботи в міжвідомчій робочій групі. Паралельно через Громадську раду при Міністерстві оборони відбувалось обговорення з представниками громадських організацій.

Після міжвідомчого погодження наприкінці минулого року Стратегія була направлена на розгляд до Кабінету Міністрів України. Після схвалення Кабміном проєкт акта було направлено до Апарату Ради національної безпеки і оборони України. Зі схваленням Стратегії воєнної безпеки втратили чинність Воєнна доктрина України та Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України.

Цілі Стратегії воєнної безпеки

– Реалізацію яких цілей передбачає Стратегія?

– Стратегія передбачає досягнення семи цілей (очікуваних результатів) реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, якими визначені:

  • достатні оборонні спроможності держави, які в поєднанні з консолідованим міжнародним тиском на Російську Федерацію можуть забезпечити стримування подальшої ескалації збройної агресії проти України та відновлення її територіальної цілісності в межах державного кордону України;
  • потужна територіальна оборона, яка у взаємодії з рухом опору сприятиме підвищенню рівня обороноздатності держави, згуртуванню суспільства, патріотичному вихованню громадян, наданню обороні України всенародного характеру та готовності населення до оборони держави;
  • ефективний менеджмент у сфері оборони, заснований на засадах демократичного цивільного контролю, інших євроатлантичних принципах і стандартах, інноваційних рішеннях та сучасних бізнес-практиках, програмно-проєктному управлінні оборонними ресурсами, удосконалених процесах визначення та задоволення потреб оборони України;
  • професійний особовий склад Збройних Сил України та інших складових сил оборони, який перебуває в центрі уваги держави, підтримується вдосконаленими системами кадрового менеджменту, підготовки до військової служби та військово-патріотичного виховання молоді, може бути в короткі строки посилений підготовленим і вмотивованим військовим резервом;
  • сучасне високотехнологічне озброєння, військова та спеціальна техніка Збройних Сил України, інших складових сил оборони, яка забезпечує виконання ними покладених завдань, зокрема в операціях НАТО;
  • розвинута військова інфраструктура, об’єднана логістика та достатні запаси матеріальних засобів, дієва система медичного забезпечення, що відповідають потребам сил оборони;
  • побудовані на національних і євроатлантичних цінностях сили оборони, які відповідають критеріям набуття повноправного членства України в НАТО, взаємосумісні з відповідними компетентними органами держав – членів НАТО та спроможні робити гідний внесок у проведення операції НАТО.

Всеохоплююча оборона

– У Стратегії чітко прописано, що захист суверенітету і територіальної цілісності України базується на принципі всеохоплюючої оборони. Розкажіть про це детальніше.

– Так, головною метою Стратегії воєнної безпеки України є завчасно підготовлена та всебічно забезпечена всеохоплююча оборона України на засадах стримування, стійкості та взаємодії, що забезпечує воєнну безпеку, суверенітет і територіальну цілісність держави, сприяє інтеграції України в євроатлантичний безпековий простір та набуттю членства в НАТО, передбачає активну участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Що ж таке всеохоплююча оборона України? Слід згадати, що термін «оборона України» визначений Законом України «Про оборону України» як система політичних, економічних, соціальних, воєнних, інформаційних та інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захисту у разі збройної агресії. Всеохоплюючою є оборона держави, яка має такі головні ознаки та передбачає:

  • просторовість – превентивні дії та стійкий опір агресору у всіх доменах ведення бойових дій (на суші, на морі та в повітрі, в кіберпросторі та в інформаційному просторі);
  • інклюзивність – використання для відсічі агресії всього потенціалу держави та суспільства (воєнного, політичного, економічного, міжнародно-правового (дипломатичного), духовного, культурного тощо);
  • багатогранність – застосування всіх форм і способів збройної боротьби з агресором, зокрема асиметричних та інших дій для оборони України, з дотриманням принципів і норм міжнародного права.

Декілька слів про засади, на яких ґрунтується всеохоплююча оборона.

Стримування передбачає готовність сил оборони, національної економіки, населення та всієї держави до відсічі збройній агресії, нарощування спроможностей системи протиповітряної оборони, створення цілісної системи територіальної оборони, вжиття превентивних заходів щодо протидії воєнним загрозам, досягнення та підтримання спроможностей завдати противнику неприйнятних політичних, економічних, воєнних та інших втрат, з огляду на які він буде змушений відмовитися від ескалації або припинити збройну агресію проти України.

Стійкість під час всеохоплюючої оборони України досягається здатністю системи управління державою, сил оборони, національної економіки, інфраструктури та суспільства швидко відновлюватися та адаптуватися до змін у безпековому середовищі й до тривалого протистояння в наданні відсічі і стримування збройної агресії проти України, підтриманням спроможностей до здійснення стратегічного розгортання, територіальної оборони України, руху опору, ведення операцій (бойових, спеціальних, стабілізаційних дій), налагодженням надійних каналів комунікації з населенням та підтриманням його життєдіяльності.

Взаємодія в процесі всеохоплюючої оборони України вимагає координації заходів, що здійснюються в державі під час підготовки до збройного захисту та захисту в разі збройної агресії або збройного конфлікту проти України, під час відбудовного періоду після закінчення воєнних дій, із заходами, що вживаються для підтримки України інституціями Європейського Союзу, Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та їхніми державами-членами, іншими державами та міжнародними організаціями.

Іншими словами, всеохоплююча оборона передбачає залучення всього потенціалу держави та суспільства, на всій території з використанням усіх наявних сил і засобів.

Іноземний досвід

– Чи використовується принцип всеохоплюючої оборони в інших країнах?

– Під час розроблення Стратегії воєнної безпеки України ми опиралися на консультативно-дорадчу допомогу іноземних радників та врахували відповідний досвід наших іноземних партнерів з країн, що мають схожі з нами загрози. Йдеться насамперед про агресивні дії з боку Російської Федерації. У цих країнах впроваджується всеохоплюючий принцип до оборони, який має назву «тотальна оборона». Наприклад, нейтральні Швеція та Фінляндія застосовують принцип «національна безпека всією громадою». Члени НАТО – Норвегія та Естонія, залучають для оборони країни кожного громадянина та всі державні й недержавні структури. Останнім часом питання всеохоплюючою (тотальної) оборони активно підіймається в Польщі та Грузії. Тобто принцип всеохоплюючою (тотальної) оборони досить успішно використовується в інших країнах і довів свою ефективність.

«Російська Федерація залишається воєнним противником України»

– Чи визначається в Стратегії воєнної безпеки противник України?

– Так, при розробці Стратегії ми відійшли від абстрактного терміну «евентуальний» противник. В документі конкретно зазначено: «На національному рівні Російська Федерація залишається воєнним противником України, який здійснює збройну агресію проти України, тимчасово окупував територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, території у Донецькій та Луганській областях, системно застосовує воєнні, політичні, економічні, інформаційно-психологічні, космічні, кібер- та інші засоби, що загрожують незалежності, державному суверенітету і територіальній цілісності України».

Окрім цього, у Стратегії зроблено висновок, що агресивна політика Російської Федерації на глобальному рівні може призвести до війни між державами, а на регіональному спровокувати міжнародний збройний конфлікт у Європі.

Від планування спроможностей – до програмування

– На скільки розрахований термін дії Стратегії?

– Стратегія воєнної безпеки України є документом довгострокового планування та її термін дії розрахований на період понад 5 років. Звісно, деякі положення Стратегії можуть бути скореговані, Президент України, згідно з чинним законодавством, має на це право. Але на мою думку, це може стосуватись лише деяких положень. Що ж до основних цілей і завдань – то вони залишаться незмінними, зважаючи на довгостроковий характер російської воєнної загрози.

Стратегія воєнної безпеки України розроблена в рамках нового циклу оборонного планування, який розпочався у 2019 році з проведенням оборонного огляду. Вона є ключовим документом для планування майбутніх оборонних спроможностей держави та визначення пріоритетів їхнього розвитку.

Фактично, 25 березня цього року ми зробили важливий крок до завершення  першого етапу оборонного планування – планування спроможностей. Після затвердження  Стратегічного оборонного бюлетеня України розпочнеться наступний етап – програмування, який передбачає розроблення відповідних програмних документів, спрямованих на зміцнення обороноздатності держави. Визначення необхідного для цього фінансового ресурсу становить зміст третього етапу оборонного планування – бюджетування, основний зміст якого становить формування оборонного бюджету. Четвертий етап – виконання, що стосується реалізації заходів відповідних програм, використання для цього бюджетних коштів, набуття необхідних оборонних спроможностей, всебічне забезпечення їхнього застосування з метою досягнення цілей Стратегії воєнної безпеки України.

– Які стратегічні та програмні документи необхідно підготувати і затвердити на другому етапі оборонного планування?

– Стратегія воєнної безпеки України є основою для розроблення Стратегічного оборонного бюлетеня України, плану оборони України, а також державних цільових програм та інших програм, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

Найперше, Стратегічний оборонний бюлетень України. Це передпрограмний документ, проєкт якого вже розроблено в нашому Департаменті. Згідно з Указом Президента України, в тримісячний термін з дня затвердження Стратегії воєнної безпеки Кабмін має направити його на розгляд до Ради національної безпеки і оборони України. Наразі проєкт Стратегічного оборонного бюлетеня України направлений на погодження до центральних органів виконавчої влади. Розраховуємо, що незабаром  він буде переданий на юридичну експертизу до Мін’юсту. Плануємо до 25 травня цього року внести проєкт нового Стратегічного оборонного бюлетеня на розгляд Уряду.

Після затвердження Стратегічного оборонного бюлетеня настане черга для розробки програмних документів, таких як Державна цільова оборонна програма розвитку Збройних Сил України до 2025 року (цим питанням опікується Генеральний штаб Збройних Сил України), де будуть конкретизовані завдання, заходи, виконавці та необхідні обсяги фінансування.

13

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram