За пів століття виробництва кількість випущених «Бойових Соколів» упевнено наближається до 5 тисяч. Винищувач перебував і продовжує перебувати на озброєнні…
Народився український письменник 27 травня 1929 у селі Трач (тепер Косівського району Івано-Франківської області (тоді ‒ територія Польщі) у родині вчителя. У 1948-му вступив до Львівського університету на українську філологію, де на нього дуже швидко написали донос через те, що відмовився вступати до комсомолу і на свята ходив у вишиванці. 1949-го Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».
Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».
На той час це вже було щастям, що тим репресії і обмежились. Після трирічної служби в армії, у 1953-му, Роман поновився в університеті, а після закінчення – поїхав, як більшість філологів, працювати учителем української мови і літератури в село. Згодом у редакції журналу «Жовтень» він завідував відділом прози.
Якщо об’єднати усі романи Романа Іваничука в один цикл, то вийде один великий роман про історію України.
Роман Іваничук за своє життя написав багато новел і повістей. Серед них – «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній!»… Але найбільшу популярність Роман Іваничук здобув як історичний романіст. Його романи «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Журавлиний крик», «Бо війна війною», «Орда». Це різні часи, різні географічні терени, різні жанрові підвиди історичного роману, але найголовніше, що там ‒ це любов до рідної землі й народу як смислу існування людини. Відтак, якщо об’єднати усі романи Романа Іваничука в один цикл, то вийде один великий роман про історію України.
Особливу увагу й зацікавлення читачів мав історичний роман про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького «Мальви» (1968 року), де автор розкрив тему яничарства, зради й вірності, патріотизму та відступництва. Цей твір викликав категоричне неприйняття. Тому Іваничук тривалий час був позбавлений можливості публікувати свої твори.
Історичний роман про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького «Мальви» (1968 р.) викликав категоричне неприйняття
У червні 1988 року Роман Іваничук очолив львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990-го його обрали народним депутатом УРСР, він брав участь у підготовці й проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
Автор брав участь у підготовці й проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року
Тут – нічого не скажеш – крім того, що це, мабуть, особливий подарунок долі для письменника, автора історичних романів. Роман Іваничук був одним із організаторів Товариства української мови імені Т. Шевченка, Народного Руху України, мав звання заслуженого працівника культури України. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, літературної премії імені А. Головка, премії імені І. Мазепи. У 2009 році йому присвоєно звання Героя України.
У 2009 році Роману Іваничуку присвоєно звання Героя України.
Помер письменник 17 вересня 2016 року і похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Підготував Сергій Зятьєв
