Напередодні Дня морського піхотинця у колективі Окремого батальйону морської піхоти відбулася важлива подія – майже сотня військовослужбовців отримали берет як символ належності до нескореного братерства. Урочистості відбулися неподалік Маріуполя, в невеликому містечку Мелекіне, біля Пам’ятника морським десантникам. Саме тут під час Другої світової війни ціною свого життя 10 вересня 1943 року морський десант радянських моряків зупинив німецько-фашистських окупантів та визволив Маріупольський порт.
За традицією берет морського піхотинця отримують лише ті військовослужбовці, які прослужили в підрозділі не менше ніж пів року та пройшли випробування проходженням психологічної смуги перешкод, проявивши фізичну, психічну та психологічну витримку та силу волі. Але перед цим кожен кандидат має скласти заліки з фізичної підготовки, тактики застосування підрозділів морської піхоти, а також знань положень Кодексу морського піхотинця.
Після проголошення клятви військовослужбовцями комбат Окремого батальйону морської піхоти підполковник Вадим Сухаревський особисто посвятив кожного військовослужбовця у морські піхотинці, надягнув на голову головний убір кольору морської хвилі.
− Цей день – знаменний для морської піхоти! Проголошуючи клятву морського піхотинця та надягнувши берет, ви обираєте шлях справжнього воїна та захисника нашої Нації та Батьківщини! – наголосив офіцер.
Мама трьох дітей матрос Ірина Онишко прийшла до батальйону морської піхоти слідом за чоловіком рік тому та вже відбула першу ротацію в районі проведення ООС. Жінка розповідає, що проходила випробування смугою перешкод на рівні з чоловіками та була єдиною у групі.
− Було дуже важко, але я постійно відчувала підтримку побратимів та чоловіка! І тепер я знаю, на що я спроможна! Це неймовірно – повірити в свої сили! − ділиться враженнями жінка.
Лейтенант Владислав Щуряк проходить службу в Окремому батальйоні морської піхоти вже майже рік.
− Потрапив до підрозділу я після розподілення під час навчання в Академії сухопутних військ імені П. Сагайдачного. Як тільки мені запропонували тут посаду, про інші навіть слухати не став, адже морська піхота, якщо западає у серце, то це на все життя. Цей рік служби був наповнений думками про те, що я хочу і мушу вступити до когорти морпіхів – справжніх воїнів, які своїм професіоналізмом доводять це на сході України. І ось нарешті я відвоював право носити штормовий берет! І це відчуття, які неможливо передати, їх можна лише відчути!
