Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
У містечку Андрушівка, що на Житомирщині, триває громадське обговорення проєкту майбутнього пам’ятника загиблим на сході України. Андрушівка — це колишній райцентр, а нині — місто у Бердичівському районі. За час російсько-української війни загинуло шестеро вихідців із Андрушівської об’єднаної територіальної громади.
— Ми дуже хочемо, щоб жодне ім’я не було забутим, — каже голова громадської організації «СВАРГО», ветеран війни на сході країни Ігор Маліновський. — Щоб пам’ятали, наскільки безцінний дар вони зробили задля України і кожного з нас. Нині ГО «СВАРГО» організовує благодійний збір коштів на установку пам’ятника загиблим воїнам.
Наразі свій проєкт майбутнього пам’ятника запропонував відомий місцевий майстер народної творчості Сергій Когут. Це — вже не перша робота митця, у 2014 році в Андрушівці було відкрито пам’ятник Миколі Терещенку та Тарасові Шевченку, що створив пан Сергій. І ось тепер він пропонує на розгляд громади свій проєкт пам’ятника загиблим героям.
— Навряд чи є в Україні сім’я, яку б не зачепило це горе, — говорить скульптор. — Ми втратили друзів, братів, синів та дочок, батьків. Це − наш біль. Це − наша трагедія. Але, герої не вмирають! Вони стають нашими ангелами-охоронцями і будуть жити стільки, скільки ми їх пам’ятатимемо.
Митець бачить майбутній пам’ятник так. Це — солдат, який припав на коліно і прихилив голову. В одній руці — автомат, іншою воїн захищає прапор. А поряд — ангел. Це — хтось із побратимів, який віддав життя за Волю і Свободу, чи мати, вбита горем та смутком за втраченою дитиною… Ангел прагне миру — в його руці символічна гілка. Але — не ціною волі, не ціною свободи, тому солдат продовжує захищати Україну.
— На мою думку, проєкт пам’ятника має глибокий патріотичний зміст, — вважає мешканка Андрушівки Людмила Єрмакова. — Гарне рішення. Дружини та батьки загиблих героїв схвалюють цей проєкт. Лише хотілося би, щоб на вході до пам’ятника залишились стели з журавлями.
Свою думку з цього приводу має й інший андрушівець, офіцер і учасник бойових дій на сході країни Олександр Дорогов.
— Пам’ятник — це історія, — переконаний він. — Щоб наші діти пам’ятали своїх героїв, а нащадки — цю жахливу війну. Треба нагадувати нащадкам, хто вони є. А вони повинні бути справжніми українцями. Вони — наше майбутнє, їм будувати нашу державу. Тож вони повинні пам’ятати своїх героїв.
