У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Як розповів журналістові АрміяInform представник житомирської ГО «Історико-патріотичне об’єднання “Пошук”» Вадим Барановський, неочікувана знахідка пошуковій групі трапилася в Пулинському районі Житомирської області. Це німецький солдат, який загинув у липні 1941 року. Неочікувана тому, що німці, відомі своїм педантизмом, завжди забирали своїх загиблих і ховали їх на окремих кладовищах чи доправляли тіла на батьківщину. Цьому солдатові так не поталанило — його знайшли лише 80 років потому.
— Він лежав на глибині 70 см, — розповідає пошуковець. — Під ним було багато стріляних гільз калібру 7,92 мм — швидше за все, він був кулеметником. При собі солдат мав протигазний бак, флягу, різноманітні монети, зокрема декілька французьких, та 2 лозантинниці (засіб для знезараження шкіри). На жаль, жетон був відсутній. Найближчим часом рештки солдата Вермахту будуть передані представникам Народного союзу Німеччини з догляду за військовими похованнями на території України.
Іншого пошукового дня, уже в Коростенському районі, було знайдено двох солдатів Червоної армії, які загинули в серпні 1941 року. Перший із них лежав на глибині 1 м, при собі мав шолом СШ-39, протигаз, 2 алюмінієві фляги та гаманець. Медальйону не було. Другий був на глибині лише 20 см! При собі він мав саперну лопатку, протигаз та підсумки. У кишені галіфе була мильниця, а в нагрудній кишені — латвійська монета номіналом 20 сантимів. Оскільки медальйон був також відсутній, уже ніколи не стане відомо, чи цей боєць був мобілізованим до лав РСЧА латишем, чи брав участь в окупації Латвії в 1940 році…
У наступні дні рештки загиблих радянських воїнів були знайдені також у Малинському районі області.
І тут пошуковці отримали чудову новину: після копіткої роботи експертів нарешті вдалося розшифрувати записку з медальйону, знайденого за два тижні перед цим!
— Ми тоді отримали інформацію про поховання невідомого солдата в Малинському районі області, — продовжує активіст «Пошуку». — Інформація підтвердилася, тож взялися за справу. Солдат лежав на глибині 50 см. Оскільки це була низовина, то в ямі постійно стояла вода і доводилося її вичерпувати… При солдаті був лише шолом СШ-39, але в районі таза було знайдено медальйон! І ось після двотижневої роботи вдалося дізнатися: загиблим був українець із Казахстану (на той час м. Чкалов було у складі спочатку Киргизького краю, згодом — Казахської РСР, нині це — м. Оренбург, РФ). Звали загиблого бійця Леонід Опанасович Лисенко, 1921 р. н. — цього року минає сторіччя від його народження. Він був уродженцем села Архангелевка Павловського району Чкаловської області, а до армії призваний у вересні 1940 року Актюбінським РВК Казахської РСР. Зник безвісти в 1941 році. Та найцікавіше те, що в інтернеті ми знайшли його анкету з фотографією! Тобто загиблого досі шукають його рідні! Вже відправлено запит, і ми чекаємо відповіді на нього. Все це стало можливим завдяки титанічній праці нашого експерта Олексія. Також окрема подяка Олегу Гусєву за графічну обробку записки.
І ще однією непересічною подією пошукової весни на Житомирщині стало перепоховання лейтенанта Андрія Антоновича Сироїда, 1919 р. н. Його рештки були знайдені торік навесні в Лугинському районі Житомирської області, що всього лише за 100 км від його рідного села Лемеші Бердичівського району. Загиблого захисника з військовим почестями за участю військовослужбовців Бердичівського гарнізону було перепоховано в братській могилі на цвинтарі села Лемеші. Також у перепохованні взяли участь односельці та рідні загиблого, які 80 років чекали на нього та були впевнені, що колись він обов’язково повернеться додому.
