Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Керівник міжвідомчої робочої групи з розробки законопроєкту про сили ТрО, досвід та загальне розуміння питань теми.
Михайло Володимирович Коваль — генерал-полковник Збройних Сил України, доктор військових наук. Виконував обов’язки Міністра оборони України у 2014 році. Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Сьогодні в Україні є надзвичайно актуальною тема обороноздатності в цілому та сил територіальної оборони як таких. Обговорення та дискусії, які виникають у державних органах, експертному середовищі та суспільстві, є яскравим свідченням того, що це здоровий та важливий процес. Тож я, як керівник міжвідомчої робочої групи з розробки законопроєкту про сили ТрО, хочу поділитися своїм досвідом та загальним розумінням основних питань теми.
Перше й найголовніше — це питання підпорядкування. Частини та підрозділи ТрО мають бути об’єднані в монолітну структуру та інтегровані в єдину військову систему управління, під керівництвом Головнокомандувача ЗСУ.
Частини та підрозділи ТрО мають бути об’єднані в монолітну структуру та інтегровані в єдину військову систему управління під керівництвом Головнокомандувача ЗСУ
Для існування сил ТрО поза структурами ЗСУ, як мінімум, в МО повинен бути апарат, медичні заклади, вищі навчальні заклади, науково-дослідницькі підрозділи та частини забезпечення. Має бути поза Збройними Силами створена окрема автономна система оперативного управління військами з органами та пунктами управління, системою зв’язку та автоматизації, структури планування та виконання завдань всебічного забезпечення сил і засобів, які залучаються до підготовки та виконання завдань ТрО. Якщо це все буде, то можна буде розглядати цей варіант. Нині, на жаль, — ні. Крім цього, створення для ТрО відділених від ЗСУ систем управління та забезпечення потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету.
У Міністерстві оборони укомплектований тільки апарат МО та підрозділи науково-технічної складової, всього іншого в МО немає. І це основний критерій, що унеможливлює створення сил ТрО під керівництвом Міністерства у відриві від ЗСУ.
Треба розуміти, що за умови існування сил ТрО під керівництвом МО через державне оборонне замовлення (ДОЗ) була б можливість забезпечувати підрозділи. Але станом на зараз в ДОЗі, а в подальшому і в бюджеті України, такі витрати не закладені. Тобто до відсутності необхідних структур додається втрата років тільки на оформлення замовлень.
В умовах війни ми не можемо дозволити собі легковажити та витрачати й без того обмежені ресурси на створення структури заново.
Станом на сьогодні сили ТрО функціонують як складова Сухопутних військ, на базі яких формується організаційно-кадрове ядро військових частин та підрозділів ТрО. Ми передбачаємо вивести сили ТрО зі складу Сухопутних військ і підпорядкувати їх безпосередньо Головнокомандувачу ЗСУ — це значно спростить та полегшить питання забезпечення підрозділів всім необхідним для підготовки кадрів та виконання завдань, забезпечить тісну взаємодію сил ТрО з іншими видами та окремими родами військ (сил) ЗСУ і складовими сил оборони.
В умовах модернізації ЗСУ та переходу до стандартів НАТО, частина техніки з невикористаним моторесурсом може бути передана до частин ТрО. Так само з озброєнням та іншим устаткуванням (без необхідності проведення складних процедур закупівель за оборонним замовленням).
І нині ресурс виділяється переважно на переустаткування бойових частин ЗСУ, які у разі небезпеки будуть безпосередньо протистояти ворогу.
І Головнокомандувач ЗСУ разом з Міністром оборони при переустаткуванні підрозділів зможуть розподіляти МТЗ в межах ділянок та областей, де є загрози та потреба.
І цим треба займатися зараз, щоб не повторилася ситуація 2014 року, коли навіть у штатних військових формувань ЗСУ не було достатнього забезпечення. А підрозділам ТрО, які тоді тільки формувались в областях, Міністерство оборони могло допомогти лише зброєю.
Питанню зброї в нашому законопроєкті ми приділили окрему увагу й дуже детально прописали всі аспекти, які стосуються її зберігання та використання. Головне — ми визначили порядок застосування особистої зброї в умовах бойових дій. Умовно, щоб боєць, який вийшов на охорону мосту з особистою «помпою», мав право за необхідності її застосувати.
Також військовослужбовці ТрО зможуть їздити на стрільби зі своєю гладкоствольною чи нарізною зброєю та вдосконалювати свої навички, використовуючи боєкомплекти від держави.
Стосовно бойової зброї. Робоча група досить чітко розуміє всі перестороги. Без наявності документів, що регламентують обіг зброї, видавати людям десятки тисяч одиниць озброєння буде необачним кроком.
У тому ж 2014 році, коли від мене вимагали роздати людям зброю, я цього не дозволив, і не тільки тому, що склади в нас не бездонні, а тому, що все має бути за законом. Потім ми забезпечили сформовані підрозділи озброєнням та боєкомплектами, які нікуди не пропали, і ці підрозділи далі гарно воювали. До речі, невдовзі нас очікує ревізія бойових частин з перевіркою стану озброєння.
У нашому проєкті закону визначаємо взаємодію ТрО з «рухом опору» на окупованих територіях. Щоб їх учасники, застосовуючи зброю з метою захисту Батьківщини, не потрапляли під відповідальність за нашим українським законодавством, як ті, хто намагається використати зброю у злочинних цілях. І загалом це перший проєкт, який визначає завдання для кожної складової нацбезпеки в розрізі «руху опору».
За умови системного та комплексного підходу сили ТрО зможуть вибудувати систему підготовки всіх громадян України для відсічі збройної агресії й стати основою, що об’єднає всі сили в «національний рух опору».
Коли ми вже розібралися з основними положеннями стосовно функціонування сил ТрО, то, думаю, можна приділити увагу тому, хто розробляє і на якому етапі зараз законопроєкт, та відповісти на критику.
Стосовно закидів, що законопроєктом займаються теоретики, які нічого про війну не знають.
Так от, я — керівник міжвідомчої робочої групи, військовий з понад сорокарічним стажем, орденами та відзнаками, не до ювілеїв. Я пройшов всі командні посади — від командира взводу до командира бригади в повітряно-десантних військах — і є єдиним чинним генералом, який командував дивізією.
Виконував завдання в Карабасі, на Закарпатті, в Криму. Так, у 90-х роках у найгарячіші моменти туди відправлялись десантні бригади для наведення конституційного ладу й недопущення проявів сепаратизму.
Я був начальником штабу внутрішніх військ МВС України, де в мої обов’язки входило планування охорони особливо важливих об’єктів. Також під час служби в Державній прикордонній службі я перейняв досвід підготовки громадських формувань.
І всі ці напрацювання й досвід ми втілили в нашому проєкті сил ТрО.
Також до групи входять фахівці з різних напрямків — це і СБУ, НГУ, ЗСУ разом з представниками ТрО, РНБО та військові волонтери. Загалом зібраний дуже потужний мозковий потенціал та беззаперечний досвід.
Робоча група при РНБО підготувала законопроєкт ще наприкінці грудня 2020 року. Але ми як державники розуміємо, наскільки важливим є саме системний підхід.
Зараз затверджуються важливі оборонні документи, як-от: Стратегія воєнної безпеки, Стратегічний оборонний бюлетень та Державна цільова програма розвитку ЗСУ на середньострокову перспективу.
І ухвалення законопроєкту без узгодження з цими документами може призвести до конкретних негативних наслідків.
У найближчі місяці ці документи будуть затверджені. Коли це все буде визначено, всебічно виважено, узгоджено та затверджено, тоді ми зможемо спокійно сісти, і, враховуючи всі побажання, доопрацювати законопроєкт згідно з положеннями. Тоді проєкт буде мати чітку спрямованість, чітку форму й чітке наповнення.
І вже тоді можна буде говорити про законодавче затвердження. Тож те, що нині заявляють деякі активісти, що ми нічого не робимо, то це не правда.
Підсумовуючи, варто зазначити, що загальна концепція в усіх наявних наразі проєктах закону однакова, що пов’язано з тим, що за основу брались напрацювання фахівців РНБО. За винятком певних деталей, а саме: наявність економічно-фінансового обґрунтування, документів стратегічного планування та вертикалі управління.
Головне, що я хочу сказати — ми готові до співпраці. Всі ми — патріоти нашої держави й лише спільними зусиллями зможемо викристалізувати всебічно обґрунтований та дієвий законопроєкт. Варто тільки відкинути авантюризм та політичні спекуляції.
