У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Військовослужбовцеві окремої механізованої бригади ЗСУ з позивним «Бульбаш» 26 років. У червні в нього закінчується контракт, але армієць має намір продовжити службу у війську, доки Україна не поверне свої території.
— Позивний такий, бо я родом з-під Білорусі — села на Чернігівщині, неподалік кордону. Тому й говір у мене схожий на білоруський. У бригаді служу вже три з половиною роки… А почалося все з того, що у 2013-му пішов на строкову. Проходив її на Луганщині, в Рубіжному. Відбулися події на Майдані… Потім почали з’являтися добровольчі батальйони. І я подався у «Донбас», — згадує «Бульбаш».
За його словами, рідні не дуже добре до цього поставилися.
— Мама тоді дуже переживала, плакала. У 2014-му не завжди зі мною був зв’язок. Траплялося, не частіше ніж раз на два тижні телефонував додому… Та й нині родина не дуже схвалює, що я на війні. На відміну від більшості хлопців, які не хочуть надто хвилювати близьких, своїм розповідаю все як є, нічого не приховую. Вважаю, що краще сказати правду зараз, ніж це потім десь «спливе». В родині найбільше за мене хвилюються бабуся, мама, сестра. Ну і, звісно, дівчина моя переживає, — розповідає військовий.
І додає, що в «Донбасі» у 2014-му служив у першому штурмовому батальйоні кулеметником.
— Це нині окопна війна, а тоді ми на місці не стояли. Я брав участь у звільненні Лисичанська, Новоайдара, Станиці Луганської. Потім пішов у цивільне. Рік пропрацював у поліції. Зрозумів, що це не моє. І у 2017 році прийшов до своєї нинішньої бригади, — каже «Бульбаш».
Він, як військовик з досвідом, відзначає позитивні зміни в армії.
— Нині вже є техніка у підрозділах, і вона робоча… У харчуванні багато що змінилося. От ми позавчора їли тушковану картопельку, салат з кукурудзою, горошком, крабовими паличками. Харчування чудове, на мій погляд… Так само підготовка посилилася. Мені запам’яталися заняття у 2019 році, які проводили у навчальному центрі для нас американські й канадські колеги. Ми розповідали про наш досвід, вони — про свій. Відзначу заняття з картографії. Вважаю, що методика іноземних колег у роботі з мапами доступніша, у них набагато все простіше.
