У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Загострення на Донбасі, стягування Росією до кордонів України великої кількості техніки, озброєння та особового складу відгукується занепокоєнням у серцях всіх українців. Реагують на такі мілітаристські приготування й представники творчої інтелігенції. Днями відомий львівський поет, лауреат багатьох літературних премій Іван Гентош написав та оприлюднив вірш під назвою «Ординське…»
– Російська агресія ще в 2014 році спричинила масовий мистецький сплеск, – зазначив у розмові з кореспондентом АрміяInform Іван Гентош. – Численні фотовиставки світлин з передової, аматорські відеороботи та професійне кіно, театральні вистави, нові книги, поетичні збірки восьмий рік фіксують драматичні перипетії в Україні. Напруга останніх місяців на кордоні з Росією не може залишати нас, поетів, байдужими до агресивних намірів неадекватного сусіда.
Зауважимо, що свого часу Гентош, буквально увірвався до вітчизняної поетичної когорти, швидко завоювавши своїм влучним словом симпатії численних шанувальників. І це при тому, що Іван Михайлович не має гуманітарної освіти, за професією він інженер-електронник. Але насамперед він – патріот своєї землі. Тому реакцією на російську агресію стали його збірки та вірші «Тривожні дзвони», «Понад усе», «Львівська сотня», «Ти знаєш, що таке війна?», «Ти нам пробач…», «Українські «кіборги», «Звикаєм…», «32-й блокпост», «Повернення душі», «Пам’ять Крут», «Доброволець».
– Патріотична лірика в моїй творчості займає особливе місце, – говорить Гентош. – Перш за все тому, що вона прийшлась до душі нашим захисникам і я отримую від них чимало схвальних відгуків. А це надихає на творчість. Тому із задоволенням через ваше видання подаю на розсуд прихильникам поезії свій новий вірш «Ординське…»
Бог чомусь нас поряд поселив…
З ними так і мучимось відто́ді –
Ось орда збирається на сході,
Треба ждати знов кривавих жнив.
Та орда – вчорашній “старший брат”,
Лицемірний, підлий і жорстокий,
З нас віками п’є життєві соки
Ще й звести зі світу був би рад!
Де ступнé – наповнює ущéрть
Все бідою… Попели́ще й порох…
Вже не брат давно – заклятий ворог,
Там де він – там сльози, біль і смерть.
Для сусідів – дикий хижий звір,
Що не дасть нікому мирно жити.
Ошаліле і несамовите…
Він не пі́де сам – йому не вір!
Не проси, не плач, а навпаки,
Знай, від нього лиш одне спасіння –
Тільки і́кла вибити! З корінням –
Що́би мі́зки вправить на віки!
17.04.2021
– На другий день після прем’єри мого вірша відомий композитор і аранжувальник Геннадій Володько написав музику до нього і сьогодні вірш став ще й піснею, – підсумував нашу розмову Іван Гентош.
У поетичних колах та серед давніх прихильників Іван Гентош добре відомий і як пародист. У 2015 році на фестивалі «Мистецтво, народжене війною» він прочитав вірш під назвою «ОХУ-инія», який викликав чимало емоцій глядачів у залі. Написав він його під впливом інформаційного повідомлення про зустріч в Улан-Баторі президента Монголії Цахиагийна Елбегдоржа (який, до речі, в 80-х роках навчався у Львові) з Володимиром Путіним, який представляв країну Оху-ин – так монгольською буде Росія.
Отже,
ОХУ-инія
То не в цирку, не жарт репризи,
Де два клоуни гнуть своє…
То дарує життя сюрпризи –
ОХУ-инія в світі є!
Ну, приїхав, не знав, бідака –
Він до витівок сам мастак.
Головний ОХУ-ин заплакав,
Як монголи назвали так.
Може з гордості (чи “до слова”)
За свою ОХУ-ину-мать…
Що вона така… загадкова,
Що “умом” її “нє понять”.
Що могутня й всесильна, знацця,
Одностайна, як моноліт!
Що сусіди її бояться,
Бо як що – то “іспєпєліт”!
Сльози витер рукою трохи –
Ми – вєлікіє! Всі – слабкі!
ОХУ-инія – знак епохи!
(ОХУ-ини – вони такі!)
І брехав ще при білій днині –
Ми за мир! Повернувсь язик?
…Добре, світ хоч не оху-инів,
ОХУ-ина не слухав – звик…
6.09. 2014
Колектив АрміяInform бажає Івану Гентошу подальших творчих успіхів та перемог на поетичних фестивалях.
