Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Підполковник Вадим Врабіє − військовий стоматолог із чималим досвідом та вражаючою біографією. Він лікував зуби і на кораблі, намагаючись потрапити в ритм хвиль, і на фронті, в мобільному шпиталі, незважаючи на гуркіт снарядів, що розривались у десятках метрів, і у спекотній Африці, не переймаючись аномальною температурою в 50 градусів. А у сучасному кабінеті військово-медичного клінічного центру рятував усмішки й військовим, й цивільним у таких випадках, коли медики розрекламованих приватних клінік лиш руками розводили.
Вадим Врабіє – спадковий військовий медик. Його батько теж служив, рятував життя в Іраку, Афгані. І хоч Вадим добре знав, на що «підписувався», до тяготи військової служби був готовий, та щоб так… До 2014-го служив у Севастополі на посаді начальника відділення щелепно-лицевої хірургії місцевого Військового медичного клінічного центру. У вересні 2013-го фрегат ВМС України «Гетьман Сагайдачний» вийшов із Севастополя для участі в міжнародній антипіратській операції під егідою НАТО та ЄС у районі Аденської затоки, Червоного моря та західної частини Індійського океану. У похід вирушив і тоді ще капітан Врабіє. Наприкінці лютого 2014-го, коли фрегат після успішно виконаного завдання взяв курс додому, в Крим; виявилось, що повертатись немає куди… Севастополь уже був захоплений агресором, а життя військового стоматолога повернулось на 360 градусів.
− Разом із родиною переїхали до Вінниці, адже дружина – місцева, − пояснює підполковник. – Та, звісно, про спокійну службу мова не йшла. Почались ротації на Схід держави, спочатку поїхав у складі 59-го шпиталю, потім із мобільним стоматологічним кабінетом.
Пересувна стоматологія працювала, м’яко кажучи, не покладаючи рук. Сарафанне радіо після прибуття військових медиків спрацювало швидко, і до кабінету потяглись черги із військових та цивільних, молодих та поважного віку, чоловіків й жінок…
− Одного разу за день пролікували понад 70 осіб. А як відмовиш вагітній жінці чи дитині із ДЦП? Що вже казати про наших захисників, які постійно стояли на позиціях і ледь знаходили якусь годинку, щоб швиденько вирішити проблеми й продовжувати службу? Працювали дійсно в режимі нон-стоп із восьмої ранку до пізнього вечора, аж поки небезпека не ставала вкрай високою, бо ж машина із червоним хрестом завжди була ласою мішенню для ворога. Ми працювали не так далеко від ворожих позицій, часом це була відстань менше кілометра до ворога. Намагались покинути ділянку якомога швидше, доки бойовики не активізуються. Звісно, траплялось, що продовжували працювати й під ворожу стрілянину. Коли починало бахкати, люди ховались по підвалах. А ми ж пацієнта не покинемо!
Вадим Врабіє жартома розповідає, що коли цивільні колеги починають вихвалятись, на яких коштовних автомобілях до них приїжджають клієнти, йому завжди є, що відповісти.
− Що там їхні пацієнти на модних мерседесах? До кого ще на «Осі» (зенітно-ракетному комплексі) приїжджали? Це був досить кумедний випадок у районі ООС. Ми пропрацювали із дев’ятої ранку до пізнього вечора. Тільки зібрались згортатись, як пролунав дзвінок: «Зачекайте, будь ласка. Зараз хлопці із позицій під’їдуть із гострим зубним болем». Відмовити – не варіант. Приїхали воїни десь аж опівночі, телефонують, кажуть, що на місці. Я виходжу їх зустріти і очам своїм не вірю. Стоїть величезна бойова машина. Після того, як полікували зуби, вони сіли на неї і поїхали назад на позиції. Ми ще й жартували, що спробуй в таких умовах щось не те зроби. Оце я розумію рівень! А не оті усі автомобілі S-класу.
Військовий стоматолог зазначає, що загалом після 2014-го проблемних випадків стало значно більше. Та, поживши разом із воїнами на передовій, медик зрозумів, що доля провини лежить й на плечах українських захисників.
− Приїжджають до нас зі словами: «Зуби посипались, армія винна, бо ж вода жахлива, харчування не таке…» Та, коли я жив у районі ООС разом із воїнами, як стоматолог просто за серце хапався. Ледь не в кожного у раціоні − цукерки, згущене молоко, і все це поїдається практично цілодобово, а особливо, після бойових чергувань. Звісно, ж зуби потім ніхто не біжить чистити. Що вже казати про постійну каву із трьома ложками цукру! Навіть найкраща генетика тут виявиться безсилою! Вважаю, що адекватну гігієну можна забезпечити і в полі, і в миротворчих місіях, і на кораблі. Було б бажання! Тож, окрім лікування, ще й проводив профілактичні бесіди.
І хоч служба у військового стоматолога виявилась непростою і точно не кабінетною, він щиро каже, що ні про що не шкодує. А батько, якого рік тому не стало, встиг потиснути руку синові й по військовому стримано та більш ніж щиро сказати, що пишається.
