І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
Пішов у вічність талановитий журналіст та поет, мудрий наставник, яскрава неординарна особистість. Доля підготувала цій людині чимало випробувань, крізь які він пройшов з честю, завжди перебуваючи у вирі подій, чесно і до кінця виконуючи свій професійний і громадянський обов’язок. Так було і під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, куди Володимир Іванович серед перших журналістів газети Київського військового округа поїхав у відрядження. Результатом цих відряджень стали десятки репортажів та розповідей про героїчні вчинки ліквідаторів, за які Володимир Іванович був нагороджений премією Національної спілки журналістів України «Золоте перо».
У 1991 році Володимир Іванович Воронков не вагаючись підтримав українську Незалежність. Він був одним із тих, хто стояв у витоків української військової журналістики. Проходив службу в Центральному друкованому органі Міністерства оборони України «Народна армія», де власним прикладом та досвідом показував молодшому поколінню вічність та непорушність таких понять як патріотизм та вірність обов’язку. Понад 30 років свого життя Володимир Іванович присвятив служінню Батьківщині у Збройних Силах.
Після звільнення у запас Володимир Іванович не полишив журналістики. Працював у Товаристві сприянні обороні України, де випускав журнал «Вісник ТСО України», а згодом викладав у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де передавав свій багатий досвід майбутнім офіцерам нашого війська.
Полум’яна натура Володимира Івановича знайшла своє відображення у віршах. Він лауреат численних літературних премій, автор кількох поетичних збірок. У своїх віршах Володимир Іванович виносив на суд читача свої роздуми про історичні витоки нашої країни, про духовне коріння українського народу та про роль та місце кожної людини в суспільстві та її відповідальності за сучасність та майбутнє.
11 квітня 2021 року Володимир Іванович пішов у вічність… Добрий, чуйний, щирий − він назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Висловлюємо щирі співчуття дружині та синові Володимира Івановича Воронкова.
Військові журналісти різних поколінь
