Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Нинішні переміщення підрозділів десантних військ Росії до кордонів з Україною неабияк занепокоїли пересічних громадян та викликали політичну й військово-політичну реакцію керівників країни. Про роль десантів різних типів, яку на них покладає керівництво РФ у своєму баченні сучасної війни, йдеться в аналітичній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД), виданої цього року.
У дослідженні «Сучасний російський спосіб ведення війни: теоретичні основи і практичне наповнення» десантуванню військ виділений окремий розділ. Розповідаючи про роль десантів різних типів, автори, наприклад, зазначають, що з 2019 року в Південному військовому окрузі (ВО) Росії активно експериментують з ідеєю масованого застосування тактичних десантів на рівні мотострілецьких з’єднань. На сьогодні цей досвід розповсюджується й на інші округи.
Суть десантування мотострільців полягає у створенні перед основними силами наступу передових загонів — із завданням ослабити оборону противника, відвернути його увагу, завдати неочікуваних ударів та створити плацдарми для подальшого просування основних сил. Їхні дії забезпечують транспортно-бойові вертольоти Мі-8 (до 300 одиниць), прикриття яких здійснюють ударні вертольоти Мі-24/Мі-35 (до 200 од.), Мі-28Н (90 од.) та Ка-52 (120 од.). У такий спосіб відбувається активне перенесення відповідного досвіду, який вперше активно застосували в рамках війни в Афганістані, де провідну роль у тактичних десантах відігравали повітрянодесантні війська.
На думку експертів НІСД, паралельно з експериментом щодо масового впровадження тактичних десантів за участю військ лінійних з’єднань, командування збройних сил (ЗС) Росії й надалі розглядає важливим елементом своїх операцій повітрянодесантні війська (ПДВ). Зокрема, у 2019 році в рамках спільного командно-штабного навчання (СКШН) «Центр-2019» уперше в історії сучасної Росії було десантовано парашутно-десантний полк у повному складі. Востаннє десантування відповідного масштабу відбулося в Радянському Союзі в рамках надмасштабного СКШН «Запад-81».
Зазначене демонструє, що ПДВ продовжує відігравати вагому роль у планах щодо проведення наземних операцій. Загалом упродовж лише недавніх років повітрянодесантні війська ЗС РФ брали участь у щонайменше трьох великих навчаннях — в липні і вересні 2019-го та в березні 2020 року. Нинішня весна 2021 року стала черговим етапом в підготовці ПДВ Росії до наступальних воєнних операцій. Показовим є також те, що під час двох із цих масштабних заходів десантування сил ПДВ здійснювалося в окупованому Криму.
У рамках СКШН «Кавказ-2020» відбулося відпрацювання створення так званого мобільного ешелону. Йдеться про висадку в тилу умовного противника до двох тисяч солдатів і офіцерів повітрянодесантних військ за допомогою як транспортних літаків, так і армійської авіації. Відповідний мобільний ешелон мав забезпечити відбиття контратаки противника, а отже, пришвидшити темпи наступу власних сил.
Головною проблемою є брак засобів мобільності — транспортної авіації і гелікоптерів. Так, для десантування полку в рамках СКШН «Центр-2019» було залучено більшу частину наявного парку літаків Іл-76 — 71 зі 110. Оскільки десантно-штурмові та повітрянодесантні дивізії ПДВ ЗС РФ мають у своєму складі по два-три полки, командування вимушене шукати інші способи десантування. У 2018–2020 роках відбувались експерименти щодо залучення транспортних вертольотів Мі-26 (під прикриттям ударних вертольотів) для перекидання в тил противника гаубиць Д-30, багі з ПТРК та особового складу. Утім, на сьогодні у ЗС РФ кількість боєготових вертольотів Мі-26 не перевищує 30 одиниць, що обмежує можливості десантування таким способом.
Отже, роль десантів різних типів під час проведення широкомасштабної наземної операції є значною.
Такі дії дозволяють обходити переваги оборони противника, здійснюючи прориви та забезпечуючи просування основних сил наступу. РФ продовжує традицію СРСР щодо збереження значення десанту, який вперше було застосовано у 1930-х роках, як один з інструментів реалізації концепції «глибокої операції». Російські військові теоретики також вбачають збереження значної ролі цього роду військ на прикладі успішних дій американських десантних підрозділів з вертикального охоплення сил противника під час конфлікту в Перській затоці у 1990–1991 роках. Утім, найбільш доцільним вважається комбіноване застосування тактичних десантів мотострілецьких підрозділів і повітрянодесантних військ із залученням вертольотів Мі-8 під прикриттям ударних вертольотів. У зв’язку з недостатньою кількістю літаків ВТА Іл-76 чисельний склад десанту ПДВ може бути на рівні роти-батальйону.
Брак авіаційних засобів транспортування (літаків і вертольотів) змушує російське військове керівництво орієнтувати з’єднання ПДВ на виконання невластивих їм завдань — участі у наземних наступальних/оборонних боях, що вимагає значного вогневого посилення поряд з класичним застосуванням ними БМД. З цією метою у 2018-му у штат з’єднань ПДВ у Західному та Південному ВО були введені окремі танкові батальйони.
На основі експерименту, який відбувався в рамках СКШН «Восток-2018» за участю 31-ї десантно-штурмової бригади, було ухвалено рішення про оперативне підпорядкування з’єднанням ПДВ для підвищення їх мобільності частин армійської авіації (транспортних і ударних вертольотів). Однак таке рішення викликає сумнів у його обґрунтованості, адже значно обмежуються можливості виконання чималої кількості інших завдань, поставлених перед армійською авіацією, які зокрема стосуються безпосередньої підтримки і забезпечення бойових дій сухопутних військ з повітря.
* * *
Коментуючи нинішні навчання ЗС РФ із застосуванням десантних військ, автор зазначеної доповіді, провідний воєнний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков на запитання, чи є основа для занепокоєння, відповідає: «Звичайно, так».
Головний консультант відділу воєнної політики Центру безпекових досліджень НІСД нагадує, що російські десантники «відзначилися» і під час окупації Криму, і під час бойових дій на Донбасі у 2014–2015 роках. «Командування ЗС РФ активно покладається на десантників через, зокрема, і більший відсоток контрактників у ПДВ, ніж загалом по збройних силах. Плюс програма підготовки в них активніша», — вважає Микола Бєлєсков.
За словами воєнного експерта, насторожує й той факт, що із 45 тисяч наявного особового складу ПДВ Росії в поточній «контрольній перевірці за результатами зимового періоду навчань» візьмуть участь до 30 тисяч десанту.
«Чи є відповідні переміщення стовідсотковою гарантією того, що щось повномасштабне готується з боку РФ щодо нас? — запитує Бєлєсков. — Необов’язково. ПДВ розглядаються як мобільний резерв верховного командування, який можна швидко перекинути в будь-яку точку країни для оперативної реакції. Тому і відпрацьовують такі от перекидання».
Консультант НІСД нагадує, що хоча ПДВ ЗС РФ і мають бути готові до висадок у тилу, повітряних засобів мобільності для виконання цього завдання на всіх не вистачить. «Тому, якщо щось і буде, не дай Боже, то ПДВ більшою мірою будуть використовуватися як звичайна лінійна піхота», — завіряє Микола Бєлєсков.
