Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
1 квітня в усьому світі відзначають «День сміху», або «День дурня». Редакції намагаються обдурити читачів фальшивими та епатажними історіями – іноді досить успішно. На кшталт найбільш відомих – «Урожаю рекордних спагеті» в 1957 році чи «Вторгнення прибульців» у Йорданії у 2010 році. Читаючи новини у День дурня, люди по всій Землі запитують себе: «Чи дійсно це правда?». Але тільки не в Росії!
У Кремлівському всесвіті дезінформації 1 квітня – щодня. Понад рік тиждень за тижнем, готуючи огляди російської дезінформації, вивчаючи фактчекінгові платформи Європейського Союзу («Стратком»), базу EUvsDisinfo, відкрив для себе безпрецедентну екосистему, створену та фінансовану режимом Путіна. З огляду на можливості, які надали новітні технології поширення інформації через інтернет, кремлівський агітпроп залишив далеко позаду навіть «машину пропаганди» Йозефа Геббельса, попри те, що остання досягла у ХХ столітті небачених до того успіхів зомбування нації.
Бачачи загрози інформаційних атак з боку Росії, наша країна інституційно залучилася до боротьби з дезінформацією. Нині вже функціонує Міжнародний центр протидії дезінформації при РНБО, а незабаром фактчекінгову платформу запустить Міністерство культури та інформаційної політики України. До останнього завершується набір фахівців. Сподіваємось, що ці інституції будуть ефективними.
Тим часом, навіть попри День дурня, кремлівські виробники дезінформації невтомно продовжують дурити читачів. Ось тільки їхня брехня є старою та повторюваною. А окрім того, 1 квітня — професійне свято дезінформаторів (на жаль, до цього часу незаслужено неофіційно невизнане), що примушує до своєрідного узагальнення їхньої діяльності, підбиття підсумків. Отож пропоную п’ять основних наративів прокремлівської дезінформації – таких собі родимих плям, за якими упізнати їх зовсім не важко.
Загрозливі західні цінності
Прокремлівські ЗМІ на цьому тижні поширювали повідомлення, що «ЄС ось-ось заборонить Біблію!» і «ЄС забороняє слова “мати” і “батько”!» Цей тип фейку – цілком традиційний для РФ, у жанрі «хліб і масло». Ще б пак! Усім давно відомо, що ЄС постійно забороняє певні людські речі та що ЄС і Захід занепадають! Європа згнила до глибини душі та ось-ось розсиплеться. Твердження російських ЗМІ, звичайно, нічого спільного з реальністю не мають, зрештою як і критика Заходу, який намагається знищити російські традиції…
Утрачений суверенітет
Повторення старого жарту не робить його веселим, а повторення старої брехні не робить її правдою. Повторювана кремлівськими пропагандистами заява, яку озвучували й цього тижня, про Молдову, Литву та Україну, які насправді вже не незалежні країни, зафіксована у базі даних дезінформації EUvsDisinfo близько 200 разів! Що тут додаси? Російські «творці» – сумлінні учні головного пропагандиста Гітлера, який навчав, що брехня, яку повторили багато разів, стає правдою. Вочевидь, у Москві притримуються саме цієї тактики.
Усесвітні правителі проти народу
Наратив про глибинну державу, прихований уряд, тіньових правителів – один з центрових у російській дезінформації. Це один з безвідмовних інструментів маніпуляції, адже всесвітньою змовою можна пояснити практично всі негаразди, які переживають росіяни. Отож не дивуйтеся – протягом останніх днів підконтрольні Кремлю ЗМІ розродилися новенькими фейками на цю тему: «Сполучені Штати мають два паралельні уряди»; «Готується кампанія з дискредитації вакцини “Супутник V” із заявою про масові летальні випадки»; і як відгомін розчаруванню виборами у США: «Істеблішмент украв перемогу Трампа».
І ще декілька спеціалізованих фейків про Україну: «Захід підтримує Україну, аби мати рабів» і водночас (вочевидь, аби створити об’ємну симетрію): «Заходу не потрібні раби з України». Окрім цього, дезінформаційна машина Москви продовжує вигадувати перманентні нацистські претензії до України. Серед останніх: «Революція Гідності в лютому 2014 року була нацистським переворотом, підтриманим Німеччиною»; «Туреччина та США готують українських нацистів до нападу на Донбас»…
«Побєдобєсіє», зведене Кремлем до національної ідеї, отож путінський режим з усіх сил втлумачує в голови росіянам, що українці загрузли в нацистській ідеології, яку викорінювали та з якою воювали «діди». Дарма, що Україна офіційно засудила нацизм і радянський режим, які обидва призвели до знищення мільйонів людей. Чи розкається Росія як правонаступниця колишнього Союзу в злочинах тоталітарної влади – ще питання.
Як їй протидіяти суцільній конспірології? Майкл Баттер, професор Тюбінгенського університету, автор книги «Природа конспірологічних теорій» та співредактор «Довідника теорій змови», відповідаючи на це запитання, пояснив: «Теорії змови навряд чи колись зникають – вони просто стають менш важливими. Ми знаємо, що єдине, що допомагає проти них, – це освіта. …Треба навчити людей, що теорії змови мають у корені неправильне розуміння світу, оскільки вони перебільшують людські наміри й недооцінюють непередбачувані наслідки. Якщо нам це вдасться, то, на мою думку, теорій змови стане менше».
Неминучий крах
Однією з виразних рис кремлівської пропаганди є наратив «як страшно жити», який постійно підживлюється дезінформацією про неминучий крах. Насправді за цими повідомлення завжди стирчать геополітичні амбіції режиму Путіна. Останні з них не виняток: «Діяльність НАТО може дестабілізувати весь Чорноморський регіон»; «Глобальні амбіції США можуть навіть спровокувати ядерну війну з Росією».
Хахаганда
Хахаганда – це гумор, насмішки й сарказм, озброєні дезінформацією. Це чи не найефективніший засіб російського агітпрому, адже протидіяти йому дуже важко. Вказувати на фактичні помилки в жарті, як правило, марна справа: «Помідори не можуть ходити!».
Будь-який жартівник хоче, щоб його жарт сприймали серйозно. Цього тижня невелика газета на півночі Росії сприйняла жарт із сайту сатири як справжню новину: «Швеція віддає п’ятирічного підлітка в прийомну сім’ю після того, як батьки показали йому заборонений російський мультфільм «Маша та ведмідь». Можна обговорити якість і смак жарту, але російський агітпроп сприйняв це… серйозно. Дарма, що «Маша та Ведмідь» у Швеції не заборонені, навіть 1 квітня.
Тож прокремлівська система дезінформації діє так, ніби кожен день є Днем дурня. Ми, читачі, повинні зробити те саме, що робимо на 1 квітня – запитати себе: чи це дійсно правда?
