Це далеко не вичерпний перелік вимог до наземних роботизованих комплексів, спроможних виконувати найрізноманітніші завдання на сучасному полі бою. Про завдання та різновиди НРК, визначальні характеристики…
Командувач військ та офіцери оперативного командування «Північ» попрощались із захисником України — старшим солдатом Олександром Пекуром. Воїн загинув, захищаючи українську державу та її народ, 12 березня під час виконання бойового завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил.
Про це повідомляється на сторінці ОК «Північ» у мережі Facebook.
Життя військового обірвалося на спостережному посту від снайперської кулі, що потрапила в груди захисника, який до останнього подиху буквально стояв на захисті Батьківщини.
Служив Олександр на посаді номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки одного з батальйонів ОК «Північ». До Збройних Сил України воїн потрапив після навчання — відслужив строкову службу. У 2015 році під час мобілізації знову пішов у військо і відразу на передову, під Зайцеве. Брав участь в антитерористичній операції.
Старшому солдату Олександрові Пекуру було 30 років. За словами друзів та рідних, чоловік найбільше мріяв про власну родину. У загиблого воїна залишилися батьки і брат.
Ховали військовослужбовця на Київщині, у рідному селі Гурівщина Бучанського району. Біля рідної хати зібралися чи не сотні друзів, побратимів, військовослужбовців…
«Олександр, як і багато інших Героїв, був справжнім воїном, справжнім патріотом. Для нас всіх це незамінна втрата. Але найбільше із загибеллю сина та брата втратила його родина. Я безмежно вдячний за сина, за воїна, який з честю віддав життя, виконуючи свій обов’язок. Ми ж обіцяємо, що ворог буде покараний», — звернувся до рідних командувач військ оперативного командування «Північ» генерал-майор Валерій Залужний, вклонившись перед труною та матір’ю.
Церемонія прощання відбулася за всіма військовими канонами: за участю почесної варти, військового оркестру, у пам’ять про полеглого воїна лунав військовий салют. Труна була покрита Державним Прапором України, який потім передали матері Олександра.
