Від самого початку широкомасштабного вторгнення «Яструби» ефективно й ефектно б’ють окупантів на сході та півдні України, застосовуючи широкий спектр безпілотних літальних апаратів — від…
Торік шостого березня горе увірвалося в родину Фірсових: на Сході країни загинув люблячий чоловік та турботливий батько Дмитро, який проходив службу в 93-й механізованій бригаді. Без його підтримки залишилися вдова Тамара та син Георгій. Сьогодні побратими та представники Вінницького ОМТЦК та СП зібралися, аби вручити сім’ї загиблого орден «За мужність» ІІІ ступеня та вшанувати пам’ять Героя.
— Від початку збройного протистояння українські військовослужбовці демонструють відвагу, мужність і непохитність, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та незалежність нашої держави. Їхні вчинки стають взірцем для всього українського народу, — зазначив військовий комісар Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Ігор Ліщук. — Біль від втрати чоловіка і батька нестерпний, та пам’ять про нього житиме вічно.
Дмитро Фірсов народився 1980 року в Грузії в сім’ї військовослужбовця. Згодом родина переїхала до Донецька. Після початку російської агресії чоловік одразу взяв до рук зброю та пішов обороняти рідну землю. Спочатку був добровольцем у батальйоні «Донбас», допомагав евакуйовувати бійців з Іловайського котла. Кілька місяців потому перейшов у 93-ту бригаду. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське Новоайдарівського району на Луганщині внаслідок підриву БМП на закладеному вибуховому пристрої. Похований у Вінниці на Алеї Слави. До обласного центру родина переїхала після окупації Донецька. Указом Президента України від 29 грудня 2020 року лейтенант Дмитро Фірсов посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
— Для Дмитра нагороди були неважливі, — ледь стримуючи сльози розповіла вдова загиблого Тамара. — Він ніколи не прагнув отримати щось матеріальне. Але я впевнена, що мій чоловік дійсно гідний цієї нагороди, він її заслужив. І я вдячна, що Дмитра пам’ятають, і пам’ятають всіх, хто віддав своє життя за Україну.
Також Тамара Фірсова розказала, що її чоловік, який був доволі спокійним у повсякденному житті, на війні показав себе справжнім професіоналом: «Я часто приїжджала до нього, коли Дмитро був на Сході країни. Там він був зовсім іншим. Він був скрізь і всюди, все знав, все вмів. До нього постійно підходили побратими, питали поради».
Залишився без підтримки батька 17-річний Георгій. Хлопець зауважив, що зберігатиме орден «За мужність» разом із іншими нагородами все життя.
— Ці відзнаки є пам’яттю про мого батька. Почуваю велику гордість за нього. Я знаю, що він зробив, коли і для чого. Я знаю, що багато людей просто не здатні на такі подвиги. Мій батько — Герой, і я ним пишаюсь, — зауважив хлопець.
Фото автора
