Про це в коментарі АрміяInform розповів начальник відділення комунікацій 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади Антон Сосницький. — Щодо поновлення на службі після СЗЧ за новою спрощеною…
Не один десяток років учасник бойових дій Олександр навчає молодь технікам ведення бою, які раніше замовчувалися або просто були забуті усіма спортивними федераціями та асоціаціями. У чому секрет успіху його тренувань?
― Коли у 80-х роках вихолощення бойових мистецтв досягло критичного рівня, рішення було на поверхні ― відновити забуті техніки й повністю відмовитися від ефектних, але не ефективних технік, а отже, домогтися автоматичного і моментального «перемикання» з похідного в бойове положення, тобто досягти психологічної саморегуляції, ― пригадує Олександр.
Варто зазначити, що охочих опанувати це бойове мистецтво виявилося досить багато. А багато хто просто не уявляв, що у спортзалі їм доведеться викладатися не на 100%, а на всі 1000%. Крім того, в процесі навчання була потрібна максимальна вибухова кардіоскладова і ще більш максимальна психоемоційна витримка. Тож усі, схильні до психопатії, істерик і неконтрольованих змін настрою, відсівалися протягом 1‒2 місяців, а схильні до садизму і такі, як «я у мами або дружини один», ― ще раніше. Ті ж, хто долав перші сходинки, отримував так званий «пряник» ― частину знань, які не викладалися раніше в жодній спортивній секції. Тоді й з’являвся стимул працювати далі, а ще розуміння того, що ти стаєш зброєю, а застосовувати її, як відомо, без наслідків не можна.
― Потім тренування стають схожі на прикладні науки ― біомеханіку, біохімію, анатомію, фізику, геометрію тощо. Вибірково придушуються цивілізаційні мутації, привнесені в нашу генетику за останні 10 тисяч років. Також дають гарний результат у бою з переважаючим як за чисельністю, так і за озброєнням, противником, прикладна йога та постановка дихання. А витримка дозволяє не помилитися з вибором дистанції і часом початку штурмової атаки, ― ділиться секретами теорії тренер.
За словами Олександра, техніку ведення бою та володіння зброєю опановують у середньому за півтора року. А потім, залежно від анатомічних, нейросигнальних і психофізичних особливостей, мінімізуються і доводяться до абсолютних рефлексів.
Свого часу чоловік мав змогу не лише використовувати свої знання, а й ділитися ними з побратимами, коли у 2015 році пішов служити за контрактом до морської піхоти. І це у свої 55! До слова, Олександр ― фахівець спец мінування ― радіомінер.
Незважаючи на те, що до цивільного життя воїн повернувся з травмою, тренувати молодь він не облишив, навпаки, із ще більшим завзяттям повернувся до занять.
― Що цікаво, наші ветерани, які приходять до мене на заняття, відсіюються в перші 1‒3 місяці, а з 252 морпіхів до тренувань виявилися готові тільки 4 особи. Водночас волонтери, які пишуть програми для БПЛА, артилерії, сигналізації і керованого мінування, тренуються роками, ― зазначає спортсмен.
Про тонкощі підготовки він може говорити багато, але, як-то кажуть, краще один раз побачити, а ще краще відчути. До слова, всі тренування відбуваються після виснажливих навантажень, так би мовити, на автопілоті. Це є один із способів викорінення жалю до себе і до противника. А взагалі, чоловік переконаний, що було б добре, якби в побутових і вуличних конфліктах рівень агресії обмежувався лише спортивними єдиноборствами.
Отже, усі охочі мають змогу випробувати себе як фізично, так і психологічно під час занять з Олександром у Миколаєві на базі одного з клубів фізкультурно-оздоровчого комплексу.
