Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Чи є санкції ефективними? Чи справді РФ розплачується за свою авантюристичну політику, агресію проти України, за злочини в Сирії, Лівії, за підривні дії проти ЄС і США? Офіційна путінська пропаганда каже, що ні. Ба більше, бравурно заявляє, що санкції допомагають російській економіці та сприяють задіянню внутрішніх резервів. Утім, такі запевнення — очевидна дезінформація, зазначає у своїй статті «Міжнародні санкції проти Російської Федерації як інструмент тиску та покарання за агресію проти України й інші міжнародні злочини» посол України в США (2010-2015 рр.) Олександр Моцик (опубліковано в щорічнику «Україна дипломатична»).
Насправді збитки від санкцій, безсумнівно, значні, зазначає фаховий дипломат. Інформаційні ж маніпуляції Кремля розраховані на внутрішнього споживача, на населення Росії, бо потрібно якось приховувати від народу, що той потерпає від авантюристичної політики власної влади.
Невтішну ситуацію у РФ підтверджує, зокрема, статистика
«Санкції разом із падінням цін на нафту, та загалом з безвихідною моделлю розвитку економіки, завдають РФ серйозної шкоди, — пояснює Олександр Моцик. — До війни проти України російська економіка за 2010–2014 роки, тобто за 5 років, зросла на 15%, а в період, коли санкції почали давати ефект — 2015–2019 роки — тобто теж за 5 років, лише на 2,9%. Це означає, що нині агресія вже коштує Москві понад 10% ВВП».
Без західних високих технологій і сучасного високотехнологічного обладнання Росії досить скрутно. Погано без співпраці із Заходом і у фінансовій царині. Такі гігантські природні ресурси — і такі мляві темпи розвитку економіки. Тут ідеться швидше не про розвиток, а про стагнацію. Якщо порівняти зі щорічним зростанням світової економіки (3–4%), а надто зі зростанням ВВП таких країн, як Китай і Індія, до чиєї вагової категорії РФ себе зараховує (6–8%), то стає зрозуміло: відставання Росії в розвитку тільки зростатиме. Передусім у сфері високих технологій. І їй ніколи не вдасться надолужити згаяне, власне, і через санкції, накладені Заходом.
Без сучасних західних технологій у досить складному становищі ВПК РФ. Добре відомо, що Радянський Союз «підживлювався» новими розробками Заходу і в цьому «оновленні» військово-технічне та промислове шпигунство мало велику вагу. Нині, коли Росії санкціями і висиланням численних шпигунів, що працювали під дипломатичним дахом, багато в чому перекрили канали отримання відповідних високих технологій та обладнання, деякі з програм переозброєння Москва заморозила, інші втілює із серйозним порушенням графіків і на значно нижчому якісному рівні, що стримує темпи нарощування потужності російської військової машини.
Москва потерпає і від українських санкцій, а надто військово-космічна й авіаційна галузі та деякі інші сектори ВПК. Можна простежити підвищену аварійність у відповідних російських проєктах, участь України в яких припинено. Як-от запуск військових ракет чи ракет-носіїв для виведення штучних супутників на навколоземні орбіти.
Перспективи розвитку російської економіки на наступні роки так само туманні й невтішні, як і реалії сьогодення. Коментуючи вплив санкцій, російський економіст Ігор Ніколаєв наголошує: «Головне зло полягає в тому, що санкції формують високий ступінь економічної невизначеності, а це гальмує інвестиції». Такими ж невтішними є прогнози міжнародних експертних агенцій. Рейтингове агентство S&P зазначає, що російський ВВП у доларовому еквіваленті упродовж 2023 року залишатиметься на 14% нижчим за рівень 2014-го. Якщо у 2014 році, теж не вельми успішному, адже тоді вже починали впливати санкції, ВВП становив 2 трлн 82 млрд доларів США, то у 2023-му його прогнозують на рівні 1 трлн 786 млрд.
«Отже, санкції діють — Росія платить ціну, — підсумовує Олександр Моцик. — Тому важко погодитися з деякими європейськими політиками, які заявляють про неефективність цих обмежувальних заходів і пропонують їх зняти. Очевидно, що Кремль дуже хотів би, щоб така думка стала превалювати на Заході, і над цим інтенсивно, як то кажуть, 24/7, працює сам Путін, російська дипломатія, гігантська пропагандистська машина та спецслужби. Зокрема, і за допомогою залучення для цього право- та ліворадикальних рухів європейських країн».
Підготував Руслан Ткачук
