Значна кількість бійців, які обрали для повернення батальйон безпілотних систем 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» — наочне свідчення саме такого ставлення. Про…
Майбутній поет народився 19 березня 1895 року в Києві. Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Тадей Рильський, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Один із предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем.
1902 року батько помер, і родина переїхала з Києва в Романівку. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві. Після приватної гімназії Рильський у 1915‒1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Натомість сумлінно займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. З 1919 по 1929 рік вчителював. Перша збірка його поезій «На білих островах» вийшла 1910-го.
1931 року Рильського заарештовує НКВС й він майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі. Його товариші-неокласики Д. Загул, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров репресовані й загинули в концтаборах. З 1931-го творчість Рильського зазнає змін. Він, не в змозі виступити проти режиму, змушений поставити свою поезію на службу йому.
Його творчість ділиться на два річища ― офіційне й ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. Ще у 1923-му Максим Рильський, відповідаючи на звинувачення офіційної критики у відірваності від сучасності й соціалістичної революції, писав: «Я можу одгукуватися ліричним віршем тільки на минуле, тільки на те, що осталося в душі і може мати прозору форму, питому моїй манері. Інакше писати не можу».
Рильський опирався як міг і зумів написати під нищівним обстрілом критики, з тавром декадента й в умовах справжнього терору, десять книжок чудових ліричних поезій і ліро-епічних творів, кілька книжок перекладів, з-поміж яких і нині неперевершеним залишається переклад «Пана Тадеуша» Адама Міцкевича. Уже у першій своїй книжці «На білих островах» п’ятнадцятирічний Рильський демонструє вільну й вишукану ритмічну організацію слова. У цій книжці виявилася найголовніша риса поета ― писати ясно, лаконічно, прозоро і водночас глибинно-мудро. Він був великим майстром сонета, форма якого вимагала лаконічності, суворої дисципліни, граничної стислості думки й слова, що, звісно, у часи, коли процвітало революційне псевдоноваторство, засноване на фальшивих ідеологічних гаслах 1920-х, викликало нерозуміння, осуд революційних теоретиків літератури.
Загалом Максим Тадейович написав 35 книжок поезій, найкращі серед яких — «Знак терезів», «Літо», «Україна», «Збір винограду» тощо. У 1944‒1964 роках був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960-го йому присуджено Ленінську премію, у 1943 і 1950 рр. ― Державну премію СРСР.
Помер Максим Тадейович Рильський 24 липня 1964 року. Поховано його в Києві на Байковому кладовищі. Він був душею і совістю свого народу. І не просто поетом, а мислителем, філософом і працелюбом, який зі свого Голосієва у Києві, мудро примружившись, бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї Романівки. Тому й міг, осягнувши вершини світової культури, заповісти нащадкам:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає
Народ говорить.
Підготував Сергій Зятьєв
