У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
За час ведення бойових дій на Донбасі загинуло 213 мешканців Харківщини. І це тільки з числа військовослужбовців Збройних Сил України. Всього ж, із врахуванням представників різних силових структур, які брали участь у російсько-українській війні, кількість загиблих уродженців цього Східного регіону перевищує 300 осіб.
Про пільги та роботу із сім’ями героїв дізнавався кореспондент АрміяInform.
– Кожного із захисників України, які віддали свої життя в боротьбі з окупантами, ми проводжали в останню путь з усіма військовими почестями, – каже військовий комісар Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковник Юрій Калгушкін. – Щоб не заглиблюватися в юридичні тонкощі, скажу, що різні ситуації бувають на полі бою. Проте окремої статистики бойових і небойових втрат не ведемо. Адже це прерогатива військових частин та установ, де служили армійці. Для нас кожен, хто воював із ворогом, уже є прикладом мужності та патріотизму.
Із чим можуть допомогти ТЦК та СП?
Офіцер додав, що в разі загибелі військовослужбовця його рідні мають право на певні пільги та виплати, серед яких: одноразова грошова допомога, пенсії членам сім’ї загиблого, гроші на поховання та щорічна разова допомога сім’ї загиблого.
– Після поховань армійців його родичі приходять до найближчих районних ТЦК та СП. На місці допомагаємо їм зібрати необхідні документи. Розмір одноразової грошової допомоги наразі становить близько 1,7 млн гривень. Право отримати її мають: дружина військовослужбовця, діти до 18 років або до 23 років, які на час загибелі навчалися, батьки й особи, які перебували на утриманні загиблого. Причому гроші розподіляють, підкреслю, рівними частками між всіма особами, які на неї мають право, – уточнив полковник Юрій Калгушкін.
Зазвичай від моменту початку збору необхідних документів до отримання одноразової грошової допомоги відводиться місяць-півтора.
Приміром, після падіння 25 вересня 2020-го військового літака неподалік Чугуєва родичі військовослужбовців отримали по півтора мільйона впродовж жовтня-грудня. Цей час розтягнувся через хід проведення розслідування та розподіл грошей у родинному колі. Адже деякі з родичів відмовилися від своєї частки на користь інших і довго оформлювали це нотаріально.
Про пенсії членам сімей героїв
− Зовсім інша справа із пенсіями через втрату годувальника. Вони призначаються: непрацездатним дітям, непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, які загинули чи померли. Зауважу: призначають ці щомісячні виплати фахівці Пенсійного фонду, а районні ТЦК та СП лише допомагають зі збором документів, – розповів полковник Юрій Калгушкін.
До ресепшина Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за довідкою із послужного списку свого сина, який загинув від кулі ворожого снайпера п’ять років тому на Донеччині, зайшов 76-річний Владислав Левін.
– Мій син Костянтин був справжнім героєм. На Донбасі служив у розвідці 54-ї бригади, – розказує Владислав Олександрович. – Спочатку був активним учасником Євромайдану в Харкові. Потім, у березні 2014-го, добровільно пішов у Комінтернівський райвійськкомат, що нині називається Слобідським РТЦК та СП. Згодом його направили воювати з окупантами й за два роки служби побував, мабуть, на всіх ділянках фронту. Загинув у квітні 2016-го. Того ж року нам принесли орден «За мужність» ІІІ ступеня. Ми й усі, хто його добре знав, пишаємося цією високою нагородою від Президента України.
Літній чоловік розуміє: у смерті Костянтина Левіна винен лише підступний ворог. Офіцерам же Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки дякує за людське ставлення до його біди.
– Бачив, як усім Харковом проводжали Костю в останню путь на Алеї Слави. Армійці дуже допомогли із оформленням пенсій. Батьки, дружина і донька Євгенія – всі щомісяця отримуємо гроші в розмірі 4000-6000 гривень. Щоправда, постійно треба якісь довідки збирати. Проте розумію, що в Пенсійному фонді такий вже порядок. Головне, що пам’ять про Костю не згасає. Військові та волонтери постійно запрошують нашу родину на різні заходи й для нас це дуже важливо, – підсумував Владислав Левін.
«Ми добре розуміємо масштаби болю після поховання рідної людини»
Справді, рідні й близькі загиблих військових завжди є почесними гостями в територіальних центрах комплектування та соцпідтримки. Звісно ж, не все залежить тільки від військовослужбовців ЗС України щодо розв’язання соціальних проблем. Проте напрямок долання труднощів там завжди вкажуть та, принаймні, підтримають добрим словом.
– Переважна більшість наших фахівців теж виконували бойові завдання на Донбасі. Деякі з нас втратили там вірних друзів. Тому добре розуміємо масштаби болю після поховання рідної людини. Великий пласт роботи покладений на військовослужбовців ТЦК та СП, особливо під час підготовки і проведення призовних кампаній. Проте робочий час перестає мати значення, коли в кабінет заходить мама, тато чи дружина загиблого героя, – запевнив наостанок полковник Юрій Калгушкін.
Фото автора
