Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Бій на Красному полі розпочався 15 березня 1939 року після проголошення незалежності Карпатської України. Проти 20-тисячного угорського війська виступила малоозброєна та без військового вишколу тисяча січовиків Карпатської України.
Будапешт запропонував Хусту включити територію Карпатської України у склад Угорщини. Августин Волошин відмовився, тож угорці вирішили атакувати. Найкровопролитніші зіткнення відбулися на Хустському відтинку фронту, кульмінацією якого став бій на Красному полі. Тут карпатські січовики разом з українцями чехословацької армії та молоддю зі Севлюської учительської семінарії організували оборону проти регулярної угорської армії з танками, літаками, артилерією та важкою зброєю.
Довідково. Угорські війська підійшли до річки Тиси і спробували її перейти, але наштовхнулись на запеклий опір українських військ. Зрозумівши, що одразу прорватись не видається можливим, угорці розпочали сильний гарматний і авіаційний обстріл укріплень українців на іншому березі, згодом відновили штурм багаторазовими атаками, але раз за разом їх відкидали на їхній берег запеклим кулеметним і гвинтівковим вогнем. Коли угорці невдовзі перегрупувались і кинули на штурм танки, війська Карпатської України відкрили по них вогонь з невеликої кількості наявних у них гармат і протипанцерних рушниць. Угорці почали втрачати танки, кулеметним вогнем була відрізана піхота. Деяким вдалося перетнути Тису і під’їхати до укріплень, але їх одразу атакували пляшками з запалювальною сумішшю. Ворог зазнав втрат. Уцілілі танки отримали наказ до відступу на свій берег. Невдовзі угорці провели ще один сильний артилерійський і авіаційний обстріл, після чого почали форсувати Тису на човнах, але їхня атака захлинулась через запеклий вогонь з іншого берегу.
Січовикам вдалося затримати агресора. Наступного дня угорці захопили Рахів, в 18 березня взяли останній пункт оборони січовиків – Воловець.
Сили були нерівні
Хоча фінал був очевидний наперед, українські січовики боролися до кінця. Сили були нерівні. У бою на Красному полі загинули 230 січовиків. Загинули всі в дуже страшних муках. Їм розпороли животи багнетами – не те, що розстрілювали. У полон не брали, а просто кололи, різали.
У бою на Красному полі загинули 230 українських січовиків.
Красне поле було останньою барикадою, де українці боронили столицю Карпатської України – Хуст – від угорців. Зазіхання угорців підтримала нацистська Німеччина. Тоді й почалося вторгнення на територію Карпатської України. Проголошення незалежності Карпатської України було актом сміливості й патріотизму. Значення його одразу зрозуміли розділені кордонами українці. Тут для України де-факто почалася Друга світова. І тут почався український опір найкривавішому тоталітарному режиму ХХ століття.
Історики кажуть: бій на Красному полі є повторенням подвигу Героїв Крут. Пам’ять 230 українських січовиків, які загинули на Красному полі поблизу Хуста, живе донині.
З повною окупацією боротьба не завершилася: партизанський рух тут діяв до кінця травня 1939-го, а поодинокі підпільники – до січня 1940 року.
Довідково. Згідно з даними Українського інституту національної пам’яті, загалом під час окупації території Закарпаття угорськими військами збройні сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. Утрати січовиків у них становили до 1,5 тис. осіб убитими, пораненими й полоненими. Втрати противника становили від 100 до 200 убитими та до 500 пораненими. Після поразки Карпатської України ще 4,5 тис. патріотів стали жертвами терору окупанта.
