Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Утворення Карпатської України, яка як держава існувала надзвичайно короткий проміжок часу, стало доленосною подією в житті українського народу. Адже невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення. Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень всього нашого народу.
Створення Карпатської України збіглося з гострою політичною кризою у Центральній Європі напередодні Другої світової. Закономірно, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та у Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919-го було Закарпаття, наклали свій відбиток на події у краї. Його майбутнє розглядали на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, що визначила долю Чехословаччини. 5 жовтня 1938 року подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися українські автономісти, проголосивши 11 жовтня автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж створено перший український уряд Карпатської України на чолі з Андрієм Бродієм. Однак цей уряд через проугорську політику викликав незадоволення населення краю. І вже 26 жовтня 1938-го новим прем’єр-міністром Карпатської України став Августин Волошин.
Разом із однодумцями він намагався вирішити важливі соціально-економічні й культурні питання. Почалося і формування збройних сил – «Карпатської Січі». Тим часом проблема Закарпаття набула розголосу далеко поза її межами. Уряд Карпатської України мав всебічну підтримку населення Західної України, української діаспори європейських країн, США і Канади, що вбачали в автономній державі зародок майбутньої Соборної України. Водночас, така активізація політичного життя у Закарпатті викликала занепокоєння у сусідніх державах, особливо Угорщини. Угорський уряд не відмовлявся від територіальних претензій, апелюючи до рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 року про передачу південної частини Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегове, Чоп до своєї країни.
У таких складних зовнішньо-політичних умовах відбулась важлива подія в історії Закарпатського краю — проголошення абсолютної незалежності Карпатської України на засіданні Сойму 15 березня 1939-го. Сойм визнав державною українську мову, затвердив державний гімн і державний прапор із синього та жовтого кольорів. З трибуни лунали піднесені слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИМ, бо нема такої сили, яка б могла знищити душу, сильну волю нашого українського народу».
Карпатська Україна як держава проіснувала недовго: хортистська Угорщина, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти неї. З перших годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника. Проте 16 березня, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більшу частину Карпатської України окупували угорські війська. У гірських районах загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939-го. У ці ж березневі дні президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем’єром Юліаном Реваєм виїхала через Румунію на еміграцію.
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності. Карпатська Країна заявила світові про волелюбність нашого народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердивши, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю — невід’ємною частиною великої української нації.
Незалежна Україна гідно вшановує провідників Карпатської України. Зокрема, в Ужгороді встановлено пам’ятник Президентові Августину Волошину, пам’ятний знак на Красному Полі, де відбулась битва січовиків з угорськими гонведами, а іменами діячів Карпатської України названо вулиці, площі, школи й інститути.
Підготував Сергій Зятьєв
