Мета — ускладнити Кремлю доступ до валютних надходжень і фінансування війни. Європейський Союз готує новий етап економічного тиску на Росію,…
Утворення Карпатської України, яка як держава існувала надзвичайно короткий проміжок часу, стало доленосною подією в житті українського народу. Адже невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення. Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень всього нашого народу.
Створення Карпатської України збіглося з гострою політичною кризою у Центральній Європі напередодні Другої світової. Закономірно, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та у Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919-го було Закарпаття, наклали свій відбиток на події у краї. Його майбутнє розглядали на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, що визначила долю Чехословаччини. 5 жовтня 1938 року подав у відставку президент ЧСР Е. Бенеш. Цим скористалися українські автономісти, проголосивши 11 жовтня автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж створено перший український уряд Карпатської України на чолі з Андрієм Бродієм. Однак цей уряд через проугорську політику викликав незадоволення населення краю. І вже 26 жовтня 1938-го новим прем’єр-міністром Карпатської України став Августин Волошин.
Разом із однодумцями він намагався вирішити важливі соціально-економічні й культурні питання. Почалося і формування збройних сил – «Карпатської Січі». Тим часом проблема Закарпаття набула розголосу далеко поза її межами. Уряд Карпатської України мав всебічну підтримку населення Західної України, української діаспори європейських країн, США і Канади, що вбачали в автономній державі зародок майбутньої Соборної України. Водночас, така активізація політичного життя у Закарпатті викликала занепокоєння у сусідніх державах, особливо Угорщини. Угорський уряд не відмовлявся від територіальних претензій, апелюючи до рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 року про передачу південної частини Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегове, Чоп до своєї країни.
У таких складних зовнішньо-політичних умовах відбулась важлива подія в історії Закарпатського краю — проголошення абсолютної незалежності Карпатської України на засіданні Сойму 15 березня 1939-го. Сойм визнав державною українську мову, затвердив державний гімн і державний прапор із синього та жовтого кольорів. З трибуни лунали піднесені слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКОЮ. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИМ, бо нема такої сили, яка б могла знищити душу, сильну волю нашого українського народу».
Карпатська Україна як держава проіснувала недовго: хортистська Угорщина, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти неї. З перших годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника. Проте 16 березня, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більшу частину Карпатської України окупували угорські війська. У гірських районах загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939-го. У ці ж березневі дні президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем’єром Юліаном Реваєм виїхала через Румунію на еміграцію.
Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності. Карпатська Країна заявила світові про волелюбність нашого народу, залишила свій слід в українській історії, підтвердивши, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю — невід’ємною частиною великої української нації.
Незалежна Україна гідно вшановує провідників Карпатської України. Зокрема, в Ужгороді встановлено пам’ятник Президентові Августину Волошину, пам’ятний знак на Красному Полі, де відбулась битва січовиків з угорськими гонведами, а іменами діячів Карпатської України названо вулиці, площі, школи й інститути.
Підготував Сергій Зятьєв
