Здається, що є спільного між надсучасними дронами та тракторцями? Тим більше — коли їх розділяє практично ціла епоха технічного прогресу — понад сто років. Виявляється, що така…
Цей день почали відзначати в світі ще у 2008 році за ініціативою міжнародної організації «Репортери без кордонів» (Reporters Without Borders) через те, що все більше помітним стало втручання держави у всесвітню мережу, накладання цензури й заборони її використання взагалі.
Довідково. «Репортери без кордонів» ― інтернаціональна недержавна організація із захисту прав людини, що охороняє свободу слова у всьому світі. Заснована в Парижі у 1985-му. Її завдання ― боротися проти цензури, а також за звільнення журналістів, які постраждали через професійну діяльність.
Кібердемонстрація на знак протесту
12 березня 2008-го міжнародна організація «Репортери без кордонів» під патронатом ЮНЕСКО провела День свободи слова в Інтернеті (Online Free Expression Day) вперше. Цього дня з метою привернення більшої уваги громадськості до проблеми вільного доступу до всесвітньої мережі організатори запросили користувачів відвідати сайт організації і висловити своєрідний протест проти цензури, якою зловживають деякі уряди, зажадати більших прав для користувачів Інтернету.
«Репортери без кордонів» запросили взяти участь в акції людей з дев’яти країн, які, на їхню думку, «представляють найбільшу небезпеку для мережі». Так, упродовж 24 годин, з 11-ї за паризьким часом 12 березня до 11-ї години 13 березня, користувачі Інтернету в Бірмі, Китаї, КНДР, на Кубі, в Єгипті, Ерітреї, Тунісі, Туркменістані й В’єтнамі провели своєрідну кібердемонстрацію. Вони створювали аватари для блогів, вибирали повідомлення для своїх банерів тощо.
Рейтинг «ворогів» свободи слова. Україна ― на 96 місці!
Відтоді «Репортери без кордонів» щорічно стали публікувати власний список «ворогів Інтернету» (Internet Enemies). У такий спосіб організатори вирішили оцінити країни за рівнем свободи слова. Приміром, найкращою ситуація торік була в Норвегії, Фінляндії й ФРН. Найгіршою ― у Еритреї, Китаї та Туркменістані.
Україна потрапила в зону частково вільних країн. Торік, наприклад, наша держава посіла 96-те місце. Порівняно з 2019-им ситуація покращилась на 6 позицій (102-ге місце). У 2018-му Україна була 101-ю.
Довідково. Для порівняння, Росія торік була 149-ю, а Білорусь ― 153. У 2018 році ці показники були 148 та 155 відповідно.
Інтернет є джерелом інформації, яке можна підірвати зсередини. Окрім неправдивої інформації, застосовують тактику «розмивання» контенту, що призводить до скочування українського медіа-контенту в показниках якості. Це має безпосередній вплив на зменшення доступу наших громадян до вільного слова, що спотворює розуміння політичної, економічної і соціально-культурної ситуації у державі.
Свобода слова прописана в міжнародних і українських документах
Основними засадами мережі Інтернет, встановленими американською неприбутковою корпорацією ICANN, передбачено, що функціонування мереж, які входять до Інтернету, у кожній країні має відповідати національному законодавству та громадським інтересам.
Так, свобода слова вписана в низці міжнародних та українських документів, серед яких:
«Загальна декларація прав людини» (стаття 19) : «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів»;
«Конвенція про захист прав людини і основних свобод» (стаття 10): «Свобода висловлення поглядів:
1. Кожен має право на свободу висловлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками й відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду»;
Конституція України (стаття 34): «Кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб ― на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом у інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
ООН запропонувала застосовувати об’єктивні рекомендації для захисту свободи слова у всесвітній павутині: цензура контенту повинна бути прозорою і здійснюватися тільки в судовому порядку. Як зазначають експерти, Інтернет не може регулюватися на державному рівні, оскільки інформаційна діяльність у глобальній мережі тотожна конфіденційності спілкуванню чи отриманню інформації за запитом.
Підготувала Тетяна Мороз
