Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Старша медсестра евакуаційного відділення медичної роти окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського сержант Ярослава Юрчук – це постать справжньої сучасної української жінки-воїна. Вона – непроста медсестра, а фронтова, яка була на передньому краї, рятувала життя поранених воїнів і знає, що таке війна. Не просто військова, а – морпіх, яка склала непростий іспит на берет морського піхотинця. А ще – виборола титул «Міс глядацьких симпатій» у конкурсі серед військовослужбовиць-медиків «Берегиня в погонах − 2020», який відбувся два місяці тому на Вінниччині.
Ярослава – подолянка. Народилася й виросла в місті Волочиську на Хмельниччині. У дитинстві захоплювалася танцями та співом – кілька років відвідувала студію спортивних танців і вокальний гурток. А після школи вирішила пов’язати життя з медициною, вступивши в Шепетівське медучилище.
Першу медичну освіту Ярослава здобула за фахом зубного гігієніста, тож працювати пішла в стоматологію. Кілька років трудилася медсестрою, а одружившись, переїхала до першого місця служби чоловіка – лейтенанта − до Шепетівки. На той час дівчина встигла заочно здобути вже другу освіту – цього разу вищу, закінчивши Європейський університет за фахом «менеджмент організації охорони здоров’я».
А потім почалася війна. Згодом чоловік перевівся у морську піхоту, а молода мама Ярослава теж вирішила піти до лав захисників.
– Владиславчику вже майже три рочки, мама приїде до Миколаєва і сидітиме з ним, поки ми будемо в АТО! – наполягла під час непростої розмови з чоловіком дівчина.
Так і зробили. Поки бабуся бавилася з онуком, Юрчуки «відпочивали» на Азові. Щоправда, насправді бачити море доводилося зрідка й здалеку, адже позиції роти морської піхоти капітана Павла Юрчука були на той час у Водяному, а медсестра − сержант Ярослава Юрчук − несла службу на одному з блокпостів неподалік.
– Ми, медики, звісно перебували не на передньому краю, втім – близенько від нього, – розповідає дівчина. – Нерідко міни неподалік лягали, і посвист куль був чутним – усяке бувало… Особливо, якщо перебували не на блокпосту, а вирушали на етап евакуації, забираючи в бойових медиків підрозділів поранених і доправляючи їх у маріупольський шпиталь…
Один такий випадок Ярослава пригадує, щиро радіючи, що, як не був важко поранений морпіх, їм вдалося довезти його до шпиталю живим і притомним. Більше того – він вилікувався й служив та воював далі!
– Це був, здається, грудень шістнадцятого… Поранених було не те, щоб дуже багато, але, певно, близько десяти перевезти довелося, – згадує медсестра. – Той хлопець мав важке поранення кулею калібру 5,45, адже вхідне – у плечі, а пошкоджені були внутрішні органи, значна крововтрата… Джипом із підрозділу з «нуля» його домчали до нас, і ми, розуміючи, що швидка зі шпиталю не встигне, самі полетіли з ним санітаркою у Маріуполь. Надавши невідкладну допомогу, перев’язавши, вколовши знеболювальне і поставивши й тримаючи в руках крапельницю, всю дорогу не припиняли розмовляти з ним, аби не знепритомнів… І – вдалося! Невдовзі дізналася, що хлопчина повернувся у стрій і продовжує воювати!
Повернувшись у ППД, молода жінка продовжує служити. Починала солдат Юрчук із посади санітара, потім була рентген-лаборантом, тепер – старша медсестра евакуаційного відділення. У вільний час любить шити й в’язати, готувати смаколики, постійно пізнавати щось нове.
– Насолоджуюся життям і беру від нього все, що тільки можна, – каже вона. Та найбільше любить свого єдиного синочка, Владислава, якому щойно виповнилося 8 років і який навчається у другому класі. Ось така вона, наша захисниця Ярослава – Мати, Воїн та Берегиня у погонах.
Німеччина передала Україні новий пакет військової допомоги, до якого увійшли артилерійські снаряди, боєприпаси для танків та техніки для розмінування.
Північ Донеччини під масованими обстрілами, є жертви серед цивільних.
На лівому березі Дніпра в Херсонській області Сили оборони знищили 178 окупантів і 65 одиниць озброєння та військової техніки противника.
Війська рф у четвер вдень обстріляли Херсон, внаслідок чого загинув водій таксі.
Під час аеророзвідки бійці Харківського прикордонного загону виявили замасковану бойову машину піхоти противника.
Унаслідок російського обстрілу села Моначинівка Куп’янського району загинула 57-річна місцева мешканка.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…