Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
4 березня 1815 року народився автор музики Державного Гімну «Ще не вмерла України». Про історію написання твору, запровадження моди на гітару на Галичині, а також нещасливе особисте життя автора, читайте в АрміяInform.
Семінарист-бунтар співав веселі пісні й запізнювався на ранкові молитви
Родом Михайло Вербицький із села Явірник Руський. У десять років він із братом Володиславом залишився без батька. Мати Пелагія вийшла заміж удруге й відмовилася від дітей. Тож хлопцями опікувався батьків двоюрідний брат, перемишльський єпископ Іван Снігурський.
Михайло вступив до Львівської духовної семінарії. Богослов’я вивчав неохоче. Уже на першому курсі його посадили на шість годин у карцер за участь у бунті проти кухаря, який годував семінаристів зіпсованими харчами. Через «веселі пісні і запізнення на ранкові молитви» Вербицького двічі виключали із семінарії.
Втретє він припинив навчання через шлюб (семінаристам забороняли одружуватись). Улітку 1838-го його дружиною стала австрійка Барбара Сенер. Причина такого поспішного рішення стала зрозумілою у січні, коли у подружжя народився син Іван. Проте щастя було недовгим. За кілька місяців після пологів кохана Барбара померла.
Композитор, який запровадив моду на гітару в Галичині
Михайло знов повернувся до навчання у семінарії. Якось під час репетицій оркестру разом з іншими семінаристами він бешкетував, стрибав і навіть зламав ногу. Товариш, теж семінарист, який часто навідував його, навчив його гри на гітарі, яка згодом стала улюбленим музичним інструментом композитора. Завдяки гітарному супроводу і з’явився гімн, написаний як солоспів.
Михайло Вербицький став вправним музикантом-гітаристом і пропагандистом цього інструмента. Вважається, що саме він запровадив моду на гітару в Галичині. До того ж його вважають і основоположником гітарної літератури. У рукописах Наукової бібліотеки України зберігся зошит його гітарних композицій.
Вербицький став священником, але більше через матеріальні негаразди, ніж за покликом душі. Його родина жила дуже скромно і майже весь час переживала досить скрутні часи. Тому часто йому доводилося заробляти на хліб уроками музики в приватних клієнтів.
Згодом і друга його дружина передчасно пішла із життя − він залишився вдівцем із сином на руках.
Музичний арсенал − від водевілів до духовних творів і Державного Гімну України
Михайло Вербицький завжди мріяв написати твір на слова Тараса Шевченка. У часописі «Зоря» вірші Кобзаря опублікували на одній сторінці з віршем Павла Чубинського, без авторства. Думаючи, що кладе на музику твір Шевченка, Михайло Вербицький музично осмислив вірш Чубинського.
Але славетний український Гімн «Ще не вмерла Україна» на вірші Павла Чубинського виник приблизно наприкінці 1863 року як ліричний солоспів для голосу в супроводі гітари і власне так уперше виконаний автором на сходинах української громади в музейній залі Української семінарії в Перемишлі… Тільки через кілька місяців, зважаючи на популярність твору, композитор оприлюднив авторську версію гімну для хорового виконання.
Композитор є автором величезної кількості духовних творів і кількох цілісних літургій, які фрагментарно або частинами є у вжитку галицьких парафій. У храмах УГКЦ нині виконують частини його літургії й інші церковні композиції. Відомою є його суспільна і диригентсько-організаційна діяльність у досвященичий період, і – згодом – в очолюваних парафіях.
Писав церковну музику, хоча близькі за духом йому були й світські теми. У його музичному арсеналі – народно-побутові оперети, водевілі, мелодрами. Водночас створював красиві чоловічі квартети. Окрім того, він є автором великої кількості музики для театру. Співпрацював із Перемишльською театральною трупою і з театром «Руська бесіда», на чиї замовлення писав драматичні вистави з музичними фрагментами.
Історики відзначають величезну роль для становлення ідеології українства в Галичині пісні-гімну Івана Гушалевича – Михайла Вербицького «Мир вам, браття…»Довідково. За своє життя Михайло Вербицький написав12 оркестрових рапсодій, 8симфонічних увертюр, три хори, два полонези й музику до близько 20 драматичних вистав.
Місце його останнього душпастирства – село Млини. Зі спогадів відомо, що нерідко на його столі не було нічого, окрім яблука, адже він вів дуже скромне життя. До останніх днів композитор жив у злиднях.
Помер композитор 7 грудня 1870 року.
