Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Про пращура сучасних бронемашин і українські колісні авто з посиленим протимінним захистом, читайте в АрміяInform.
MRAP (Mine resistant and ambush protected − в перекладі з англ. − захищений від підриву та атак із засідки) – це колісні машини з посиленим протимінним захистом. Уперше в новітній історії воєн вони з’явилися не в Європі, США, а в Африці − у ПАР. Саме тут розпочалось серійне виробництво спецавто з протимінним захистом. За основу південноафриканці взяли один із джипів серії Land Rover. Машина мала незвичний вигляд, отримала легке бронювання й розганялася по хорошій дорозі до майже 130 км/год.
Перший серійний протимінний автомобіль отримав незвичну для бойової техніки назву − Hyena (Гієна). Машини випускали серійно до 1974 року. Загалом військові отримали 230 таких «хижаків».
Авто мало вузький корпус із бортами, які розходились у верхній частині, сидіння десанту розташовані тут боком уздовж бортів. Таке технічне рішення викликане вимогами безпеки. Під час підриву на міні під колесом більша частина енергії вибуху на осколках припадає уздовж борта машини, майже не ушкоджуючи його. Водночас корпус машини не розділяли на відділення, екіпаж та десант перебував у корпусі машини без додаткового захисту між ними.
Ще одна особливість цієї машини – «Гієна» не мала в корпусі даху. Замість нього на металевому каркасі натягували тент із матерії. Потрапивши в засідку, десант ставав на повний зріст та відкривав вогонь зі стрілецької зброї через проріз між тентом і корпусом. Посадка й покидання машини відбувалися через двері в кормі машини. Технічні рішення минулого століття виявились правильними й використовуються у створенні сучасних машин.
Українські бронемашини MRAP
Перший етап війни за незалежність на сході України у 2014-му характерний маневровими боями. Вітчизняної техніки для несення дозорної служби, розвідки, доставки боєприпасів і особового складу та інших завдань із захистом від підриву на мінах не існувало. Ці завдання виконували бронетранспортери та застарілі БРДМ (бойові розвідувально-дозорні машини). Вимоги фронту змусили запрацювати конструкторські колективи підприємств різної форми власності й в обмежений термін створити бронеавтомобілі, які відповідають рівню захисту найкращих світових зразків.
Завдяки нашим інженерам та ентузіастам Україна увійшла в першу десятку країн розробників бронеавтомобілів, серед яких США, ФРН, Польща, Ізраїль. Вітчизняні колісні панцирники проєктували й доопрацьовували з урахуванням бойового досвіду, використовуючи останні світові досягнення у галузі захищеності бронеавтомобілів (MRAP). Машини отримували захист відповідно до угоди зі стандартизації НАТО – STANAG 4569.
Українські броньовики оснащені сидіннями спеціальних енергопоглинаючих конструкцій, які мінімізують вплив енергії вибуху на Т екіпаж і десант. Закріплені до бокових стінок (до даху або які водночас мають два види кріплення) на кронштейнах, що легко деформуються. Деякі крісла, окрім анатомічної форми, оснащені дугами «бічної підтримки» для більшого комфорту десанту. Крісла вкриті спеціальною вогнестійкою тканиною. Для захисту від вибуху знизу днище корпусу роблять у формі латинської літери V. У випадку, коли таку форму корпусу не застосували, днище виготовляють як багатошарову структуру, яка шляхом внутрішніх деформацій поглинає енергію вибуху і мінімізує її вплив на людей усередині корпусу. Останній шар виготовлений із бронесталі й слугує для затримання вторинних уламків, що утворюються під час вибуху міни й руйнації нижнього шару днища.
Як правило, корпус бронеавто має протикульовий підбій і виготовлений з сучасної високолегованої балістичної сталі, бронеякості якої завдяки поєднанню надвисокої твердості та пластичності значно перевищують звичайну броневу сталь.
Вимоги до захисту бронеавтомобілів
Відповідно до STANAG 4569 1-го рівня бронетехніка повинна витримувати влучання куль 7,62 ммх 51 мм з дистанції 30 метрів на швидкості зустрічі 833 м/с, влучання осколків снарядів 155-мм калібру з дистанції 100 м, вибух гранати під днищем машини. Вимоги 2-го рівня значно вищі. Машина має витримувати влучання бронебійно-запалювальної кулі 7,62х39 мм з дистанції 30 метрів на швидкості зустрічі 695 м/с, влучання 155-мм осколків із дистанції 80 м, підрив протитанкової міни фугасної дії з масою заряду вибухівки 6 кілограмів.
Спеціальний броньовик «Варта» (виробник Конструкторсько-виробниче підприємство «Українська бронетехніка») має V-подібну геометрію днища кузова, витримує підрив мін і вибухових пристроїв із тротиловим еквівалентом до 6 кг під центром днища або під колесом.
Машина отримала кулестійке скло з протиуламковим шаром, змонтоване на спеціальних рамках. У разі необхідності можна швидко замінити пошкоджене скло. Подібне днище та багатошарова структура підлоги поглинає енергію вибуху. Спеціальні протимінні крісла кріплять до бокових стінок корпусу.
За роки війни з’явилася лінійка бронеавтомобілів українських виробників зі схожими параметрами: КрАЗ «Спартан», «Варта-Новатор» від «Української бронетехніки», «Барс-8» від «Богдана», «Тритон» від «Кузні на Рибальському», «Козак» від НВО «Практика», «Дозор-Б». Не всі витримали конкуренцію, але роботи з удосконалення броньовиків і виробництво найкращих зразків триває. Армія потребує найкращих бронеавтомобілів із надійним захистом.
