Водночас 27 листопада сирійські опозиційні сили розпочали масштабний наступ на війська Башара аль-Асада у провінції Алеппо в Сирії. Сирійські повстанці…
Згадаймо тих, хто вже не повернеться з війни
2 лютого. Куля снайпера забрала життя 38-річного воїна з Миколаївщини
Дмитро Власенко
Старший стрілець 503-го окремого батальйону морської піхоти загинув 2 лютого від кулі снайпера найманців РФ у районі селища Шуми Донецької області. Побратими та медики надали воїну необхідну допомогу, проте вже за годину лікарі констатували смерть – поранення виявилось несумісним із життям.
Дмитро народився 19 серпня 1982 року. Прослужив у батальйоні понад три роки і назавжди закарбувався у серцях побратимів як щира, чесна і добра людина, мужній воїн, що завжди готовий підставити плече. У 38-річного героя вдома, на Миколаївщині, залишились батьки.
Читайте також: На Миколаївщині попрощались з морпіхом Дмитром Власенком.
6 лютого. Внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої загинуло двоє молодих бійців
Назарій Поліщук
Загинув 6 лютого 2021 року поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донеччини внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої під час висування на ВОП.
Йому було 24 роки. Він родом із села Вотилівка Лисянського району Черкащини. Учасник Антитерористичної операції на сході України та операції Об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2017 року.
У школі Назарій любив спорт: грав у футбол, волейбол, баскетбол. Виховувався в набожній родині, відвідував церкву. Батько працює трактористом, мати — домогосподарка. Після закінчення середньої школи у 2014-му працював і навчався. У нього підростає донька. У 2017 році підписав контракт із Збройними Силами України, який мав закінчитись 14 лютого 2021-го.
Поховали воїна 9 лютого 2021 року в рідному селі Вотилівка. Залишились батьки, сестра, три брати, 6-річна донька.
Читайте також: Трояндами встелили земляки останній шлях 24-річного захисника Назарія Поліщука
Олексій Подвезенний
20-річний солдат 28-ї ОМБр загинув 6 лютого внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час висування на позиції ВОПу поблизу с. Новомихайлівки.
Родом – з Красного Деркулу Станично-Луганського району Луганщини. Після завершення навчання у школі в сусідньому селі Красна Талівка, призваний на строкову військову службу до ЗС України, після якої уклав контракт на продовження служби.
Залишилася батьки і сестра.
Посмертно нагороджений почесним знаком «Захисник Луганщини». Похований у с. Красний Деркул.
Читайте також: На Луганщині всім селом проводжали в останню путь українського захисника Олексія Подвезенного
11 лютого. Смертельно поранений пострілом російського снайпера десантник помер під час евакуації
Олександр Глушко
11 лютого збройні формування російської федерації вкотре порушили режим припинення вогню й здійснили прицільний обстріл позицій українських захисників зі снайперської зброї. Того дня під час виконання бойового завдання у районі проведення ООС загинув військовослужбовець Десантно-штурмових військ ЗС України солдат Глушко Олександр Вікторович.
У 2002 році він закінчив середню школу в Рунівщині. Змінив багато професій, за фахом був кухарем. Проживав із дружиною й дітьми у Полтаві.
Учасник операції Об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з лютого 2019-го. Службу за контрактом розпочав у 81-й окремій аеромобільній бригаді.
Смертельно поранений пострілом російського снайпера під час перебування на бойових позиціях поблизу смт Зайцеве Бахмутського району, він помер під час евакуації до військового шпиталю.
Прощання відбулось 13 лютого 2021 року біля будівлі Полтавської ОДА. Похований в рідному селі Рунівщина, поряд з могилою батька. Без татка залишилось двоє дітей.
Читайте також: У Полтаві попрощалися з Олександром Глушком, який загинув від кулі снайпера
Владислав Лященко
Владислав загинув унаслідок кулеметного вогню російських окупантів увечері 11 лютого в районі села Новомихайлівка Мар’їнського району Донецької області під час переміщення на взводному опорному пункті.
Йому було всього 24 роки, родом він з Кілії Ізмаїльського району Одеської області. Служив в окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. До служби в армії працював на підприємстві ТОВ «Титан».
Кілійщина з почестями проводила героя в останню путь.
Читайте також: Кілійщина проводжає в останню путь свого Героя – захисника Владислава Лященка
14 лютого. Підрив неподалік селища Новолуганського забрав життя трьох звитяжців
Олександр Войтенко
Капітан Войтенко загинув 14 лютого близько 09:30 внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час переміщення на позиції неподалік селища Новолуганського.
Мешканець м. Кременчук Полтавської області. 1974 року народження. Військовослужбовець 5-ї БТГр 59-ї ОМПБр. Закінчив Полтавське ВЗРКУ у 1995 році, військову службу проходив на офіцерських посадах у складі 23-го окремого аеромобільного прикордонного загону спецпризначення у Кременчуці, потім в «Альфі» СБУ та МВС. Звільнився у запас. У березні 2018 року поновився на військовій службі та добровільно пішов на фронт у складі 95-ї ОДШБр. Пізніше перевівся у 81-шу ОАЕМБр, в якій проходив службу до направлення в район проведення ООС. Залишилася дружина.
Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у Кременчуці.
Читайте також: На Полтавщині оголосили дводенний траур за загиблими на Донбасі військовослужбовцями
В’ячеслав Олексієнко
Солдат, військовослужбовець 5-ї БТГр 59-ї ОМПБр, загинув 14 лютого неподалік Новолуганського Донецької області під час переміщення на позиції внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.
До направлення в район проведення ООС проходив військову службу у складі 81-ї ОАЕМБр. Воював в АТО у складі третьої хвилі мобілізації у 2014-2015 роках. Після демобілізації й нетривалого цивільного життя повернувся на війну та уклав контракт на проходження військової служби у 81-й ОАЕМБр, яка постійно перебувала на фронті.
Був єдиним сином у родині. Залишилися батьки та дружина.
Читайте також: Президент доручив перевірити всі мінно-вибухові загородження на дорогах і шляхах сполучення в ООС
Дмитро Мироненко
Старший солдат, військовослужбовець 5-ї БТГр 59-ї ОМПБр. Загинув 14 лютого під Новолуганським на Донбасі внаслідок підриву на вибуховому пристрої.
Йому було 26 років, родом – зі Слобожанщини. Сміливий, досвідчений боєць. Справжній патріот України.
На військовій службі за контрактом в Збройних Силах України – з 2017 року. До направлення в район проведення ООС проходив військову службу на посаді старшого стрільця 1-го взводу 1-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр.
26-річного харків’янина поховали на Алеї Слави воїнам, які загинули за Україну. Віддати останню шану полеглому герою прийшли рідні та близькі юнака, бойові побратими та мешканці міста.
Залишилася мати.
Читайте також: На Харківщині попрощалися із загиблим десантником Дмитром Мироненком
22 лютого. Загинув учасник Помаранчевої революції, Революції Гідності, оборони Луганського аеропорту старший солдат Петраускас
Сергій Петраускас
22 лютого внаслідок обстрілу із ручного протитанкового гранатомета загинув уродженець Ічнянського району старший солдат військової служби за контрактом Сергій Петраускас.
Йому було 43 роки. Родом він з Ічні Прилуцького району Чернігівщини.
Старший солдат підрозділу 72-ї ОМБр ЗС України був активним учасником Помаранчевої революції. Після жорстокого побиття «Беркутом» студентів, вийшов удруге на Революцію Гідності у 2013-му. У березні 2014-го мобілізований у 1-шу ОТБр. Учасник оборони Луганського аеропорту. Тривалий час проходив військову службу за контрактом в Ічнянському райвійськкоматі. У жовтні 2020 року, після оргштатних змін в установі, за власним бажанням перевівся для подальшого проходження служби до 72-ї ОМБр.
Залишилися мати, дружина, дві доньки та син. Похований в місті Ічня.
Читайте також: 22 лютого від осколкових поранень загинув військовий Сергій Петраускас з окремої механізованої бригади
23 лютого. В районі ООС вбили військовослужбовця 59-ї ОМПБр
Дмитро Сардак
Дмитро Романович Сардак загинув під час виконання бойового завдання в районі проведення ООС.
Сержант, військовослужбовець 59-ї ОМПБр зазнав осколкового поранення, не сумісного з життям під час обстрілу українських позицій з мінометів 82-го калібру та станкових протитанкових гранатометів поблизу смт Зайцеве в районі відповідальності ОТУ «Північ».
Для бойових побратимів Дмитро назавжди залишиться надійним другом, надзвичайно життєрадісною і позитивною людиною. Зосталася дружина.
Моісєєнко Сергій
Молодший сержант Моісєєнко Сергій Олександрович народився 17 грудня 1988 року у Херсоні. Військовослужбовець 1-го взводу 1-ї роти морської піхоти 1 ОБМП 36 ОБрМП Морської піхоти України ВМС ЗС України був сміливим морським піхотинцем, добрим побратимом і патріотом своєї країни. Загинув о 22:50 28 лютого в результаті ведення противником обстрілу позицій зі стрілецької та снайперської зброї поблизу с. Пищевик Волноваського району Донецької області.
Герої не вмирають!
Р.S.: 6 лютого від ускладнень від вірусної пневмонії померла під час лікування у військовому госпіталі в м. Харкові військовослужбовець військової служби за контрактом 56-ї ОМБр. Ярослава Коляденко. Їй було 28 років. Народилася в с. Оратівка на Вінниччині. Там і похована. У неї залишилися батьки та 8-річний син.
Згідно з повідомленням Вінницької ОДА, стало відомо, що за ДНК-профілем матері, ідентифіковано рештки загиблого військовослужбовця Сорочинського Сергія, які виявлено у лісосмузі поблизу м. Щастя Луганської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено) призваний на військову службу за контрактом Жмеринським РВК у 2018 році. Залишилась дружина, 16-річний син та 12-річна дочка.
Згідно з довідкою судово-медичної експертизи, тіло військовослужбовця має ушкодження, характерні для мінно-вибухової травми. Обставини загибелі військовослужбовця наразі уточнюють.
20 лютого внаслідок пожежі у бліндажі поблизу ДАПу, згідно з повідомленням пресцентру ОК «Північ», загинули Микола Лебідь, Василь Килюшик та Михайло Капран. Наразі причина пожежі – невідома, не виключають діяльність ворожої ДРГ.
