Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Історії відвідувачів львівського Центру реабілітації учасників АТО «Фенікс» дуже схожі. Вони захищали Україну, зазнали поранень, травм, контузій. Дехто встиг пережити страхіття ворожого полону. У підсумку — назавжди підірване здоров’я, відчуття самотності й нерозуміння, яке переслідує ветеранів, попри намагання адаптуватися та жити в соціумі. Центр «Фенікс», де вони є частими відвідувачами, спеціалізується не лише на фізичній, а й психологічній реабілітації. Саме проблеми духу, які спіткають воїнів, керівник центру Андрій Посікіра вважає пріоритетними у роботі.
Львівського лікаря-волонтера Андрія Посікіру кореспондент АрміяInform застав за заповненням грантових заявок. Іноземні фонди і неурядові організації, які працюють в Україні, згодні допомагати коштами на цільові реабілітаційні проєкти. Суми невеликі, але на тлі того, що державне фінансування зазвичай десь у «перспективі», грантова підтримка є для центру незайвою.
— Є ідея створити осередок, де колишні учасники АТО із психологічними і фізичними проблемами, труднощами з адаптацією в соціумі, могли б якийсь час пожити, працювати, і так соціалізуватися. Приклади подібних осередків є. І ми наразі вивчаємо їх досвід, — говорить Андрій Посікіра.
Лікар наголошує: психологічні проблеми ветеранів російсько-української війни слід вирішувати комплексно. Він каже, що навіть незначуща співучасть у житті такої людини може стати тією «ниточкою», яка витягає з депресії й апатії. І шкодує, що суспільство почасту неготове сприяти нашим ветеранам долати психологічні кризові моменти.
— У нас є один з відвідувачів, який пережив поранення, контузію, полон. Ситуація складана. Людина бореться з наслідками того, що відбулося в її житті, а ми намагаємось допомогти. Був випадок, коли чоловікові потрібно було якось виплеснути емоції. Він пішов у лісосмугу, щоб там викричатись. А його… затримали правоохоронці. Мовляв, що ти тут робиш і чого репетуєш. А людина просто потребувала емоційної розрядки. Відтак, замість стабілізації внутрішнього стану, новий емоційний колапс, — розповідає Андрій Посікіра. — І це я до того, що з ветеранами варто працювати постійно і ретельно. Повертати до життя їх, навчаючи співіснувати з ними оточуючих.
У львівському центрі «Фенікс» працюють три професійні психологи, які приймають учасників АТО/ООС і членів їхніх родин. Одна з фахівців — Олександра Селезньова, що прийшла в установу після навчання в Українському католицькому університеті.
— Одна з причин стресових розладів, депресій колишніх і діючих військових — брак уваги, спілкування та підтримки, — говорить вона. — Навіть ті з відвідувачів сеансів, хто має родини, наголошують: вони не отримують тієї підтримки, якої прагнуть. А члени родин, натомість, не розуміють сутність стресового стану родичів, які повернулися з війни.
За день кожен психолог центру приймає п’ять-шість відвідувачів. Подекуди сеанси тривають годину або більше. Олександра Селезньова каже: уміння слухати те, що кажуть її підопічні, це теж спосіб терапії. Окрім сеансів у психолога, відвідувачі центру збираються і для групових реабілітаційних занять. Зокрема, у «Феніксі» час від часу проходять сеанси «каніс-терапії»: кінологічна спільнота «Догфрендс» приводить спеціально навчених собак, комунікація з якими дозволяє хоч частково зняти ветеранам стресову напругу.
— Тут почуваюсь затишно. І це, напевно, найголовніше, за чим приходжу. За це дякую всьому персоналу «Фенікса», — говорить ексдесантник Михайло.
Його побратим Валерій теж підкреслює: завдяки «Феніксу» почувається набагато краще. Для нього можливість перебувати серед людей, які розуміють його проблему, є своєрідною терапією.
Фото та відео автора
