Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Чим годують українських захисників на передовій? Це запитання ставлять не тільки рідні військових, які перебувають нині на фронті, а й суспільство. Адже деякі «блогери» і «пісочні експерти» всіляко намагаються скомпрометувати українське військо, представивши військовослужбовця ЗСУ голим-босим, та ще й голодним.
Ми вирішили відвідати кілька підрозділів у районі ООС, щоб поспілкуватися з тими, хто готує сніданок, обід та вечерю для військових. Кухарі розповіли про меню, яке складають на день і тиждень, про те, як урізноманітнити раціон, коли стандартні страви вже набридли, та якими смаколиками час від часу пригощають побратимів.
Робочий день кухара починається о 5.30 ранку
Олександра — кухар у тиловому пункті забезпечення одного з батальйонів окремої бригади морської піхоти. Уклавши контракт із ЗСУ, дівчина закінчила курс підготовки кухарів. У підрозділі дівчина готує на кількадесят військових, але, перебуваючи на полігоні, разом з іншими годувала і близько 300 осіб.
Олександра готує за розкладкою, розробленою начальником продслужби. Аби сніданок для побратимів вийшов максимально корисним і поживним, робочий день дівчини розпочинається о 5.30 ранку.
— На сніданок роблю нарізку — сир, ковбаса, масло. На гаряче — каша та сосиски або сардельки, — каже дівчина.
Сьогодні на обід готує для побратимів розсольник. На друге — відбивні зі свинини та гречана каша як гарнір, а також салат з буряка.
Розсольник готується на курячому бульйоні — перед тим, як «зібрати» суп, з 10-літрової каструлі кухар дістає проварену ароматну тушку курки. Тут же до бульйону йде перлова крупа й картопля. А на пательню натирає моркву й мариновані огірочки, цибулю. Все це тушкується, далі додають томатну пасту. За кілька хвилин до готовності супу засмажку виливають у бульйон. М’ясо курки відділяють від кісток і теж відправляють у каструлю. Тим часом на іншій пательні вже шкварчать відбивні у клярі й «доходить» гречана каша в казані, у яку Олександра відправила десь 100 грамів вершкового масла.
Близько 13-ї години дня до їдальні на аромат по-домашньому приготовленої їжі починають підтягуватися побратими. Порції розкладають у посуд для одноразового використання. На окремому столі в приміщенні для приймання їжі лежить порізаний хліб, на столах — сіль і перець, які можна додати за смаком.
Побратим Олександри Юрій ділиться враженнями від обіду. Чоловік розповідає, що служить уже 5 років. За його словами, за цей час якість їжі та продуктів змінилася винятково на краще.
— Олександра готує по-домашньому смачно, з душею. Крім того, майже щодня отримуємо якійсь ласощі — йогурт або сік, цитрусові, банани, ківі. Завжди є печиво. Все свіже, поживне, якісне, — говорить Юрій.
«Ввечері планується пиріг з яблуками. Також часто буває перепічка з горохом чи картоплею»
А тезка Олександри механік-водій Олександр проходить службу на КСП одного з батальйонів окремої механізованої бригади. Чоловік вже понад 6 місяців — головний на кухні, попри те, що не є професійним куховаром.
— Мені 56 років, це такий стаж життя, коли вмієш майже все, а не тільки готувати, — жартує військовий. — Тому, як стало питання про кухара, загальним зібранням призначили мене.
Олександр розповідає про меню для побратимів у процесі приготування борщу. Національна українська страва на м’ясному бульйоні виходить по-чоловічому наваристою, ситною й по-літньому ароматною, адже там є свіжа зелень і болгарський перець. Поки борщ «нудиться» останні хвилини на вогні, Олександр робить на стіл нарізку, яка являє собою два види сала й ковбаси. Тут же ставить гірчицю та кетчуп. Каже: на обідньому столі немає нічого зайвого чи додаткового, не передбаченого розкладкою продуктів.
Другою стравою є ароматна, розвариста ячна каша із великою сарделькою.
Розповів чоловік і про те, чим годує побратимів на сніданок та вечерю. Залежно від кількості людей, з ранку в меню може бути смажена картопля як гарнір з котлетами чи сосисками або, наприклад, на завтра планують макаронну запіканка з ковбасою на яйцях. Увечері, крім основної страви (сьогодні це картопляне пюре з гуляшем), чоловік нерідко частує військових пирогами або іншою випічкою.
Якраз увечері планує приготувати пиріг з яблуками, які нещодавно отримали на складі. Часто буває і перепічка з горохом або картоплею. Із салатів побратими Олександра полюбляють «Дністер» чи з червоної капусти.
Але велика кількість продуктів не означає, що надлишки викидають. Чоловік дуже прискіпливо ставиться до приготування.
— Держава забезпечує нас непогано. Водночас намагаюся десь зекономити, наприклад, щодо тієї ж картоплі. Тепер, узимку, погода може різко змінитися, сніг випаде. Тоді транспортний засіб на склад для отримання провізії може й не виїхати. Тому завжди розраховуємо так, щоб у коморі був запас, — говорить Олександр.
«Готуємо так, щоб вистачило на два рази кожному»
А морпіх Олександр — той, хто безпосередньо боронить Україну на позиціях ЗСУ поблизу Маріуполя. Між чергуваннями на спостережному пункті, чищенням окопів та іншими рутинними військовими справами він узяв на себе обов’язок приготування їжі для побратимів. Чоловік теж не є професійним кулінаром. Розповідає, що готувати навчився під час студентського минулого та служби на кораблі.
У бліндажі хлопців тепло і чисто. У лівому куті стоїть металева піч, на якій гріється вода у відрі. У мисці на робочому столі розморожується м’ясо, а тим часом чоловік чистить картоплю й інші овочі для печені зі свинини. Крім того, планується салат із крабовими паличками і консервованою кукурудзою. Всі продукти, навіть майонезний соус, Олександр отримав на складі ТПЗ батальйону.
— Меню «розробляємо», виходячи з побажання більшості. Готую так, щоб вистачило на два рази кожному, адже процес приготування їжі досить трудомісткій, а інших справ на позиціях ніхто не скасовував, ми ж тут не на курорті — ділиться військовий. — Готові страви зберігаємо в похідних холодильниках. Холодоагенти постійно привозять, тому проблем зі зберіганням їжі та швидкопсувних продуктів навіть тут, на позиціях, немає.
Олександр розповідає, що через напружену обстановку на фронті розпорядку дня дотриматися непросто.
— У нас тут не той випадок — війна війною, а обід за розкладом, — усміхається чоловік. — Можемо поїсти тричі на день, а можемо і один — залежно від того, як поводиться ворог. Загального сніданку не готуємо. Адже хтось після чергування відпочиває, хтось заступив на пост або виконує завдання, тому приймання їжі зранку — справа добровільна. Кожен сам готує бутерброд або яєчню, хтось зовсім не снідає. Для цього у нас завжди є ковбаса, сир, яйця, чайник гарячий на печі постійно стоїть.
Хоча українські військові до їжі зовсім невибагливі, Олександр каже, що кожен скучив за тим, як готують матері й дружини, тому з нетерпінням чекають ротації та відпусток, щоб насолодитися улюбленими домашніми справами.
