Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Торік у квітні кореспонденти львівського офісу АрміяInform разом з іншими представниками місцевої ветерансько-волонтерської спільноти працювали на згарищі волонтерського психолого-консультаційного центру допомоги учасникам АТО та членам їхніх родин «Фенікс».
Як це було, можна побачити в нашому архівному відео.
Правоохоронці досі розбираються з обставинами, за яких вогонь знищив будівлю і майно волонтерської спільноти. А от те, як «Фенікс» постає з попелу, здається, цікавить лише самих волонтерів-медиків і тих, хто конче потребує їхніх послуг — ветеранів російсько-української війни з психологічними та фізичними травмами.
Нагадаємо: одразу після пожежі посадовці облради і міста Львова переконували, що волонтерам нададуть всебічну підтримку. Ба, навіть виділять кошти на будівництво спеціалізованого приміщення, де з часом назавжди розмістять центр психологічної реабілітації, який опікуватиметься ментальним і фізичним здоров’ям учасників АТО/ООС. На сторінці Львівської міської ради навіть розміщували ескіз нової будівлі. А міський голова Андрій Садовий у нещодавньому інтерв’ю, яке він дав нашому виданню, розповів, що рік часу витрачено на бюрократичні процедури між облрадою й міськрадою щодо передачі установи з балансу на баланс.
Нині «Фенікс» має тимчасове «гніздо», і про те, наскільки комфортно працюється на новому місці цій ветеранській спільноті, кореспондент АрміяInform дізнався в керівника центру «Фенікс», лікаря Андрія Посікіри.
Почнемо з того, що нинішній прихисток «Фенікса» — колишнє приміщення однієї з житлово-експлуатаційних контор міста.
— Були й інші приміщення, балансоутримувачем яких була облрада, і які більше підходили для наших потреб. Але їх нам чомусь не дали. Довелось зголошуватись на те, що пропонувало місто, — говорить лікар-волонтер Андрій Посікіра. — Адже пауза навіть у кілька місяців відчутна і позначається на стані здоров’я відвідувачів. Тішить, що місто пішло назустріч, працевлаштувало і дало зарплатню нашим працівникам. Їх облікують у Центрі надання послуг учасникам бойових дій.
Утім, будемо відверті: тимчасове приміщення значно… компактніше за те, що експлуатував «Фенікс» до торішньої пожежі. Тоді волонтерський центр використовував окрему будівлю колишнього клубу на території обласної психіатричної лікарні: окремий вхід, своє подвір’я, де можна посидіти і подихати свіжим повітрям, значно більші приміщення. Зокрема, спортзал, де можна займатися як для підтримки фізичної форми, так і профілактики захворювань та травм хребта. Нині ця площа звузилась удвічі.
Зі слів Андрія Посікіри, для того, щоб привести колишню ЖЕК у більш-менш пристойний вигляд, довелося знову залучати волонтерський ресурс. Адже грошей на ремонт від влади «Фенікс» не дочекався. Сто тисяч гривень у вигляді коштів і будматеріалів знову надали небайдужі. На них дещо оновили електрику, сантехніку, зробили косметичну побілку в кількох важливих для роботи приміщеннях.
Додамо, що через жорсткий карантин «Фенікс» змушено на кілька місяців став на паузу. Нині лікарі-волонтери знову відновили роботу на повну потужність. У центрі функціонують кабінети психологічної допомоги, де приймають три професійні психологи. Є кабінет терапевтичних процедур, масажу й мануальної терапії. У невеличкому спортзалі змонтували врятовані з пожежі тренажери. А найбільше приміщення віддали під ветеранський хаб: місце, де відбуваються групові заняття та зустрічі. Також можна просто зайти, посидіти в тиші, попити кави з печивом.
Андрій Посікіра наголошує, що відтоді, як центр відновив роботу на новому місці, учасникам АТО/ООС та членам їхніх родин надано понад одну тисячу послуг як з фізичної, так і психологічної реабілітації. Це свідчить: проблема з ментальним і фізичним здоров’ям ветеранів нікуди не поділась. Навпаки, щороку набуває все більшої актуальності. Лікар-волонтер зауважує, що хотів би зустрітися із нещодавно призначеною міністеркою у справах ветеранів Юлією Лапутіною під час її візиту у Львів, якщо такий буде. З його слів, конче необхідно доносити до осіб, що ухвалюють державні рішення, конкретну і чітку ситуацію, інформувати їх про потреби установ, які опікуються здоров’ям ветеранів російсько-української війни. Бо часом кошти, які виділяють на ветеранські потреби як цільові програми, розпорошуються, і їхня мета не досягається. Він вважає, що процес опіки над ветеранами насамперед потребує збалансованої і продуманої державної політики та підтримки.
Фото та відео автора
