У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Андрія на позивний «Білий» нічого не пов’язувало із військом. Проживав на Дніпропетровщині, працював на шахті… З початком війни почав задумуватись про службу, та все щось зупиняло, похід до військкомату відтерміновувався… Аж поки випадково не один сюжет по телебаченню. А там — двоюрідний брат, якого із народження жодного разу не бачив через сімейну драму, та й проживання у різних містах не сприяло зближенню. Виявилось, що брат не просто служить, а в свої молоді роки вже — Герой України…
— Мати показала. Дивись каже: «Ось твій брат, про якого стільки розповідала…» А він ще й дуже схожий на мене. Дізнався, що брати разом пішли служити ще у 2014-му, та один із них загинув під Іловайськом, а другий і досі продовжує службу.
Дізнавшись про героїчних рідних, Андрій побіг до військкомату. А як інакше? Соромно ж буде при зустрічі брату у вічі дивитись! Швиденько зібрав необхідні документи, підписав контракт, пройшов підготовку в навчальному центрі — і на фронт. Служить нині у розвідці.
— Розвідка є розвідка, ми завжди перші. Звісно, я розумів непросту специфіку такої спеціальності, але наважився, про що зовсім не шкодую. Служити подобається, колектив – немов один організм, одна велика родина, із першого дня відчув неймовірну підтримку.
Поки що на шахту Андрій не поспішає повертатися, планує продовжувати службу, адже війна триває. А ще планує нарешті налагодити зв’язок із братом. У найближчих планах – довгоочікувана зустріч!
