Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Виконання Державного Гімну України під дощем, виступи учасників харківського Євромайдану та обіцянки ніколи не забути тих, хто поліг за свободу свого народу – так пройшов у Харкові День патріота, присвячений сьомій річниці Революції Гідності й шостим роковинам з дня трагічної загибелі харківських патріотів біля Палацу Спорту під час теракту.
У центрі міста біля пам’ятного каменю, встановленого на місці скоєння кремлівськими агентами кривавого теракту, зібралися рідні загиблих євромайданівців, представники військово-патріотичних організацій, волонтери, музиканти та просто небайдужі. Вони взяли участь у панахиді за загиблими героями на Євромайданах у різних куточках держави й під час російсько-української війни.
– Коли я не воюю з окупантами, то завжди приходжу до цього місця, – каже Народний Герой України колишній воїн 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» капітан запасу Григорій Сіваченко з позивним «Гора». – Це місце символізує дві події. Перша – відбулася 22 лютого 2014-го, коли кількадесят тисяч харків’ян вийшли на акцію протесту проти антиукраїнського з’їзду. І через наш протест зрадник Янукович побоявся прийти туди, щоб попросити допомоги в Росії. А роком пізніше тут маршем проходили сотні проукраїнських людей і російська протипіхотна міна обірвала життя кількох моїх однодумців.
Так, 22 лютого 2015-го загинули четверо людей: двоє дорослих – Ігор Толмачов і Вадим Рибальченко, та двоє підлітків – Микола Мельничук й Данило Дідик. На жаль, виконавці теракту одразу ж втекли до Росії і досі там ховаються.
За словами учасника тих подій і правозахисника Олега Головка, за ці роки слідство далеко не пішло і це, певним чином, розчаровує рідних та побратимів. Тим часом – шість років це багато часу для визначення винних та хоча б заочного їх покарання.
На заході пам’яті були і двоє вихованців авіаційного навчального кадетського центру імені Данила Дідика ГО «Цивільний Повітряний Патруль України»: Андрій та Сергій.
– Наша «кадетка» має ім’я наймолодшого із загиблих 22 лютого 2014-го патріотів, – говорить Сергій. – Йому було тоді лише 15, як приблизно нам тепер. Ми поки проходимо наземну підготовку. Перші ж польоти на легкомоторних літаках за традицією завжди присвячуються Дані, який мріяв бути військовим пілотом. Тож він таки разом із нами літає і це велика честь для нас.
Після емоційних виступів рідних загиблих і учасників російсько-української війни місцеві музиканти виконали музичну композицію: «Пісня Дані», що розповідає про юнака, закоханого в Україну.
– Якщо забудемо Даню й інших найкращих синів та доньок України, то втратимо майбутнє. Тож, незалежно від пам’ятних дат, приходитимемо сюди, щоб вклонитися всім героям, – вважає капітан запасу Григорій Сіваченко.
