Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У попередніх публікаціях про події 2015 року ми пообіцяли розповісти про спектр інформаційно-психологічних операцій, які застосувала країна-агресор не лише проти військовослужбовців Збройних Сил України, але й проти всіх громадян нашої держави. Утім, під час оборони Дебальцевого ми мали нагоду спостерігати вже наслідки багаторічної інформаційно-психологічної інтервенції Росії в Україну.
Тепер важко визначити точний час, коли Росія розпочала комплекс заходів проти нашої держави, що були скеровані на тотальну деформацію світогляду населення. Не відволікаючись на нецікаві подробиці, можна сказати, що головна ідея полягала в залучені до керівних посад у нашій державі на всіх рівнях управління лояльних або відверто проросійських осіб. Пригадаймо хоча б міністра оборони України, який мав громадянство Росії. Їхнім завданням було насамперед запобігати й гальмувати будь-які процеси, які б могли об’єднати нашу державу. До того ж за державної підтримки РФ створювалось чимало художнього та псевдодокументального контенту (фільми, музика, пісні, ток-шоу, мультфільми, книжки, підручники, науково-історичні матеріали і навіть інформаційні випуски новин), покликаного дискредитувати та знецінити українську ідею, він був розрахований на широку авдиторію як українського, так і російського суспільства — від зовсім юних до людей літнього віку. З одного боку пригнічувалося все українське, а з іншого — засівалися паростки шовінізму. Апогеєм інтервенції стали заходи на початку 2000-х років, коли російські канали почали БЕЗКОШТОВНО встановлювати на теренах сходу України тарілки супутникового телебачення зі своїми програмами. Все це призвело до того, що керованість населення і його здатність сприймати певну інформацію було доведено чи не до ручного режиму «собаки Павлова». Пригадаймо, як біснувались російські пропагандисти під час невдалих штурмів українських захисників. На інформаційних каналах тоді можна було почути та побачити репортажі про «натівський легіон», також розповідали про застосування з боку України зброї масового знищення. Окрема гілка російської пропаганди через випуски новин та нібито політичних ток-шоу сіяла паніку в головах українців і закликала їх до протидії легітимним військам.
Також росіяни намагались активно діяти і проти наших військ. Зрозумівши, що бойовий дух воїнів Збройних Сил України, які охороняють Дебальцівський плацдарм, не зламати, адепти «рускаго міра» вдавалися до різноманітних інформаційних провокацій. От, наприклад, на номери телефонів українських військових почали надходити смс-повідомлення із агресивним змістом (їхній зміст ви бачите на фото до цього матеріалу). Зрозуміло, що у такий спосіб фахівці російських інформаційно-психологічних операцій намагалися посіяти паніку серед наших воїнів. Однак вони лише викликали сміх і сприяли підняттю бойового духу.
— Ми спочатку не зрозуміли, що це за повідомлення, — розповів нам тоді один із хлопців. — А коли втямили, що це чергові російські закиди, то просто посміялись. Вони вдаються до підлих провокацій, щоб розхитати наш патріотичний настрій. А це означає, що ми сильні, і вони нас бояться.
Водночас за посередництва різних провокаторів було розпочато дезінформацію та поширення безлічі чуток про нібито велетенські сили й агресивність російських загонів, що наступають, а також про слабкість нашої оборони та непрофесійність українського командування. Буду відвертим — нерідко це спрацьовувало, адже українські вояки перебували в певному інформаційному вакуумі. Максимум, що вони отримували з нашого боку, — це невеличка газета, яку роздруковували на принтері журналісти нашого агентства, а також короткі повідомлення з інтернету. Проте надовго вмикати телефон було тоді поганою ідеєю — окрім визначення місцеперебування та відслідковування пересувань військовиків, агресори могли складати приблизну тактичну обстановку наших військ. Наші бійці зауважили одну особливість: зазвичай, по всій лінії зіткнення вкрай погано працювали всі з існуючих в Україні національних мереж мобільного зв’язку, але перед обстрілом їхнє покриття просто «зашкалювало». Потім з’ясувалось, що так росіяни відслідковували скупчення активних абонентів і по цих точках корегували свій вогонь. Та вже за кілька днів така поведінка «побілки» ставала попередженням про напад, і наші хлопці просто вимикали телефони та бігли в укриття.
За словами фахівців, бої за Дебальцеве продемонстрували багато недоліків наших систем зв’язку, що стало поштовхом до їхнього повного оновлення. Та про це ми розповімо на сторінках АрміяInform згодом.
