Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
Дописувачі на історичну тематику називають їх першими «кіборгами», а бій, в якому вони брали участь – українським аналогом Фермопіл. Так, ми нині говоримо про бій під Крутами, де курінь УНР, що становили студенти та кадети військової школи, протистояв чисельно переважаючим загонам більшовиків на чолі з Муравйовим.
Доля українських відчайдухів відома: запекла оборона, що на чотири доби стримала наступ більшовиків, потрапляння у полон та страта 27 юнаків-студентів.
Цей бій став важливою частиною історії національно-визвольних змагань. Пам’ять про які вдалося зберегти, зокрема, й силами тих учасників Студентського куреня Армії УНР, які вижили та згодом працювали в екзилі.
У Львові на території Державного історико-культурного музею-заповідника «Личаківський цвинтар» поховані двоє учасників бою під Крутами: Ігор Лоський та Андрій Лазаренко.
Ігор Лоський – народився 15 грудня 1900 року в місті Люблін. Син історика та дипломата Костянтина Лоського. Навчався в 2-й Українській Кирило-Мефодіївській гімназії в Києві. У січні 1918-го вступив до Студентського куреня Армії УНР. Учасник бою під Крутами, був тяжко поранений.
– Десь коло 10-ї ранку з’явилися на обрії ворожі лави і в той же час большевицька артилерія почала обстріл, – згадував про той день Лоський. – Обстріл був досить інтенсивний, але в рівній мірі невдалий – стрільна лягали десь в полі. Натомість Лощенко стріляв досить вдало… А большевики наступали все ближче, вже можна було розгледіти постаті матросів, тої краси й гордості революції, що йшли в першій лаві.
Згодом Ігор працював у міністерстві закордонних справ УНР. Після Української революції 1917-1921 рр. жив у Відні, Празі, Берліні. 1932-го переїхав до Львова. Був учителем малої Греко-католицької семінарії. Досліджував період Гетьманщини, підготував монографію про Івана Богуна. Був автором спогадів під назвою «Крути». Раптово помер у віці 36 років.
Його побратим Андрій Созонтович Лазаренко народився 27 листопада 1901 року в Києві в робітничій сім’ї. Спочатку навчався в церковно-приходській школі, пізніше – у Київському вищому училищі. Через скруту змушений був підпрацьовувати в книжковій лавці «Київська старовина». Тут мав змогу багато читати, та більше – познайомитися особисто з такими її відвідувачами як М. Грушевський, С. Єфремов, С. Петлюра та багатьма іншими. Таке спілкування сприяло формуванню світогляду майбутнього вченого патріота й утвердженню життєвої позиції Андрія Лазаренка.
Зі спогадів його близьких відомо, що 17-літнім юнаком разом зі старшим братом Михайлом захищав незалежність України під Крутами. У цьому бою брат загинув, Андрієві ж вдалося залишитися живим і не попасти в полон до більшовиків. Про це він розповідав лише вірним друзям, про що згадують у своїх спогадах академік АН України Михайло Голубець і його співробітниця Євгенія Лесняк. Після Крут він воював за незалежну Україну в Армії УНР у чині сотника. Під час відступу армії за Збруч Андрій Созонтович захворів на тиф, опинився в шпиталі в Коломиї. Його від вірної смерті врятувало лише диво.
Життєві обставини не дозволили йому емігрувати. І все життя він перебував під загрозою викриття і переслідувань.
Рятівною цариною для нього стала наука. У 1924 році він закінчив факультет просвіти Київського інституту народної освіти. Студентом брав активну участь у роботі студентського гуртка дослідників природи, вчився експериментувати з рослинами в лабораторії Київського ботанічного саду. Згодом працював у Ботанічному кабінеті й Гербарії АН УРСР . Наукову діяльність тривалий час провадив у Львові. За своє життя став автором 102 наукових праць, з них – 5 монографій. Його роботи здобули широке визнання як у нашій країні, так і за кордоном. Вчений був почесним членом Всесоюзного та Українського ботанічних товариств. Він заснував і тривалий час очолював Львівське відділення УБТ. У Львові створив школу біологів-генетиків. Був науковцем світового рівня, знавцем загальної біологічної проблематики, визнаним лідером біологічної науки у Львові. Багато сил та енергії вчений приділяв підготовці наукової зміни. Під його керівництвом розвинулася потужна школа ботаніків західних областей України.
…Щороку, 29 січня, міська громада, воїни Львівського гарнізону та вихованці Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут приходять до їхніх надгробків, аби вшанувати пам’ять борців за волю України.
Цей рік, попри посилені протиепідемічні заходи, не перервав традицію. Представники громади та військові зібралися на віче біля могил «крутян». Принесли квіти та запалили лампадки, відбулася поминальна молитва. Курсанти роти почесної варти НАСВ імені Петра Сагайдачного та вихованці ліцею імені Героїв Крут виконали військові ритуали.
– Минуло понад сто років, але ми досі маємо того ж ворога. Ми повинні пам’ятати про звитягу учасників бою під Крутами та шанувати наших новітніх героїв російсько-української війни, – зазначив у своїй промові голова Львівської ОДА Максим Козицький.
Фото автора
