Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Ранок 24 січня 2015 року трагічною сторінкою увійшов в історію Маріуполя та всієї сучасної України. Тоді мешканці мікрорайону «Східний» навіть не здогадувалися, що вже незабаром їхні життя перетворяться на пекло. Ще о 9:00 кожен, хто став жертвою або постраждалим унаслідок трагедії, жив своїм життям, а вже о 9:15 усе змінилося назавжди.
Того суботнього ранку проросійські терористи відкрили вогонь з ракетних установок «Град» та «Ураган» по Маріуполю. Тоді внаслідок обстрілу, що тривав менше ніж хвилину, загинула 31 особа, зокрема двоє дітей. 117 осіб були поранені, з них — п’ятеро неповнолітніх. Було зруйновано три дитячі садочки, постраждало 1,5 тис. квартир і 400 будинків мікрорайону.
Сьогодні біля меморіалу, встановленого на вулиці Київській — саме тут тоді загинуло більшість людей, — у пам’ять про жертв трагедії відбулася панахида. На заході були присутні керівництво міста та області, представники ОТУ «Схід» і ОТЦК та СП Донецької області й міста, військових частих, які розташовані в Маріуполі або поблизу нього, правоохоронці, священнослужителі й небайдужі жителі Маріуполя.
Рівно о 9:15 як свідчення трагедії, яка назавжди закарбувалася болем у серцях жителів міста Маріуполь, під час хвилини мовчання загула сирена, що лунала й тоді, 6 років тому, під час обстрілу…
Нам удалося поспілкуватися зі свідками тієї події. Колишній житель мікрорайону «Східний» Валерій, який тепер з родиною мешкає у столиці, щороку у цей день приїжджає до Маріуполя, щоб вшанувати пам’ять безвинно загиблих жителів міста.
— У момент обстрілу я був на вулиці. За лічені секунди реальність перетворилася на пекло — моторошний шум, уламки скла, які летіли з вікон, каміння, яке падало на голову від зруйнованих будинків. Страшно… Дякую Богу, я тоді вижив… Мене врятувала жінка. Пізніше я дізнався, що вона була медсестрою. Вона стояла попереду мене. Падали снаряди… Її тіло прийняло осколки на себе… Вона загинула на місці… Ми повинні пам’ятати цей біль, а можновладці Росії повинні відповісти за цей злочин не тільки перед людством, а й перед Богом!
