Завдяки спрощеному механізму військовослужбовці до 20 вересня можуть повернутися до війська у бажаний підрозділ. Про те, як відбувається повернення до строю і які посади можна обрати, кореспонденту АрміяInform…
Василь на позивний «Міллер» після школи обрав для себе амбітний фах – техніка-технолога виробництва ракетно-космічних літальних апаратів. Каже, що з дитинства мріяв працювати з механізмами, зброєю… Тож подумав: «Навіщо вдовольнятись малим, якщо можна створювати ракети?» Та й дідусь – відставний прапорщик − активно прививав любов до зброї та техніки. Та коли Василь пішов здобувати другу вищу освіту, також за спеціальністю ракетовиробництво, думка про військо, про те, що відбувається в Україні, не давала спокою…
— Хто знає, можливо, Ілон Маск і взяв би мене на роботу, та я вирішив, що ракети трохи почекають. Тож покинув навчання, бо зрозумів, що просто не пробачу собі, якщо і далі сидітиму за партою. Та й хороший товариш настільки рекламував службу в морській піхоті, розказував про традиції, братерство, елітарність, що я загорівся бажанням прийти не лише в конкретний батальйон, а й у конкретну роту! Так і зробив! Тепер служимо разом із другом. Приваблює, що це бойовий підрозділ, який практично увесь час проводить тут, на фронті… Та і на ППД ми гав не ловимо – стрибаємо з парашутами, адаптерами, тренуємось, готуємось… Я і не знав, що армію можна настільки любити!
Служить Василь відносно недовго – із 2019-го, та за цей час побачив уже багато. Каже: хоч нині й обіймає посаду оператора ПТУРа, та по факту є універсальним солдатом, як і більшість побратимів із його роти. Підрозділ «Міллера» тримає оборону на околиці Водяного, що останнім часом все частіше з’являється у фронтових зведеннях.
— Що цікаво, саме під час цієї ротації, значно частіше ворог відкриває по нас вогонь із важкого озброєння. Минулого року буквально кілька разів чув ворожу артилерію, а нині вона – регулярний «супутник». А найгірше те, що днями ворог знову почав обстрілювати не лише наші позиції, а й саме село Водяне, вкотре продемонструвавши свою підступність.
І хоч від мрії займатись ракетами «Міллер» не відмовляється, зізнається, що поки що його місце тут!
