Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Останнім часом побільшало фактів наруги над пам’ятними знаками українським воїнам, які в різний час стояли на захисті України. Що це? Суспільний протест чи кримінальне хамство? Про історію й причини руйнівного руху, світовий досвід протидії, а також «вакцину» проти вандалізму — читайте в АрміяInform.
Сьогодні вже не хвиля, а шторм провокацій і вандалізму накриває Україну. Ледь не щомісяця руйнують могили загиблим воїнам або оскверняють меморіальні дошки Героям Небесної Сотні. Лише за останні місяці з новин дедалі частіше можна почути: «У столиці облили фарбою пам’ятник воїнам АТО/ООС», «У Львові патрульні затримали двох громадян під час нанесення графіті на підпірну стіну Меморіалу Небесної Сотні», «В Умані чоловік пошкодив меморіальну стіну воїнів АТО, викрав і розбив три фотокартки Героїв та прожектор, який підсвічував Обеліск Слави».
Держава встановлює штрафи. Суспільство реагує негативними бурхливими коментами й «витонченими» порадами, як покарати винних. Ветерани об’єднуються разом з поліцією, аби розшукати нападників.
Психологи стверджують: «далі буде»…
Безглузде звірство виникло
не вчора й має свою ганебну історію
У значення слова «вандалізм» цікаві корені. Спочатку плем’я вандалів не вирізнялося якимось особливо витонченим дикунством, але коли у червні 455 року вони розграбували Рим, назва племені (завдяки католицькій церкві) стала ім’ям прозивним для опису непоясненого дикого знищення культурних цінностей.
У сучасному значенні знову заговорили про «вандалів» у 1794 році за часів Великої французької революції через масове знищення пам’ятників мистецтва. Відтоді слово і збереглося в ужитку.
У радянські часи вандали масово знищували святі храми, примітивне варварське ставлення було до місць поховання воїнів УПА, згублених фашистами євреїв. У роки незалежності України вандалізм «засяяв» новими барвами негідності й вийшов на новий рівень злочинності.
Хто вони — вандали?
Вандалізм може проявитися як у мінімальних локальних, так і в значних, навіть у вседержавних і всесвітніх масштабах. Це проблема — міжнародна й розпочинається вона часом з «нехитрих», на перший погляд, дещо жартівливих дій неповнолітніх.
Невтішна статистика: більшість актів вандалізму справді коїть молодь, якій не виповнилося 25 років. Психологи кажуть, що руйнування майна найчастіше відбувається імпульсивно, під впливом ситуації. У 66 % випадків акт вандалізму не готується заздалегідь.
Один з дослідників опитав 500 підлітків віком 12–18 років, затриманих правоохоронцями за вандалізм. І виявилося, що більшістю з них не цікавляться батьки, вони погано встигають у школі, їхні друзі теж є «важкими».
У моральному плані особистість таємного школяра-вандала ще більш огидна, ніж явного грабіжника чи іншого відкритого злочинця. Біда ще й у тім, що нічний цвинтарний мародер, хуліган не дуже ризикує й це заохочує його до інших, ще підліших, цинічніших дій.
У країні триває війна, завданням нашого ворога є максимально хворобливо роз’ятрити існуючі рани українського суспільства, спонукати його на прямі реакції. На жаль, до того ж різні політичні сили в останні десятиліття використовують вандалів для радикалізації суспільства. Все це призводить до агресивного ставлення громадян до думок, ідей, ідеалів і героїв, з якими вони не погоджуються, попри те, що це і є частина загального українського.
Яке покарання?
Поліція з такими випадками стикається часто і що робити знає.
Так, нині хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. Ті самі дії, вчинені групою осіб, — обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
З 6 червня 2019-го до Кримінального кодексу України внесено зміни та встановлено кримінальну відповідальність за осквернення або руйнування саме пам’ятників споруджених ц пам’ять осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в АТО у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборонній відсічі та стримуванні збройної агресії РФ у Донецькій і Луганських областях, учасників Революції Гідності й борців за незалежність України у ХХ столітті. Покарання — обмеження волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.
В інших країнах карають жорсткіше…
Наводячи приклади боротьби з вандалізмом у різних країнах, часто згадують ексмера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані. Він вирішив не залишати безкарними навіть найдрібніші правопорушення. Поліція заарештовувала кожного, хто пиячив і бешкетував у громадських місцях, кидав порожні пляшки, розмальовував стіни. В результаті вдалося домогтися зниження злочинності в Нью-Йорку вдвічі, а жителі отримали чисте й безпечне місто. Джуліані пояснював це так: «Дрібні й незначні, на перший погляд, проступки служать сигналом для здійснення тяжчих злочинів». Викорінили дрібні порушення — уникли серйозних.
За псування Колізею в Римі у 2014 році росіянина, який надряпав на цегляній стіні амфітеатру літеру «К», засудили до 4 місяців в’язниці умовно й виплати 20 000 євро компенсації за завдані збитки!
Влада Абу-Дабі (ОАЕ) карає вуличних художників засудженням до року в’язниці та штрафу 10 тисяч дирхамів (3 тисячі доларів). Батьки неповнолітніх оплачують ремонт зіпсованого громадського майна й підписують зобов’язання посилити контроль за дітьми.
А в Сінгапурі вандалізм прирівнюють до грабунку, зґвалтування, порушення візового режиму та спроби державного перевороту! За нього не тільки можуть посадити у в’язницю, а ще й публічно побити палицями (від трьох до восьми ударів), а штраф становить 1500 доларів!
Потрібно не боротися, а не допускати
Звісно, універсальної «вакцини» проти цього ганебного явища не існує. Вандалізм є і буде скрізь. Але його можна значно знизити. Багато досліджень показують, що акцент на санкціях найчастіше викликає відповідне збільшення агресії. Публічне покарання, як цього вимагають звичайні жителі, взагалі найбільш неефективний спосіб, адже може тільки розохотити вандалів.
Так що ж робити? Як показує практика, найдієвішим способом запобігання є попереджувальні методи. Слід проводити виховну роботу серед молоді з перенесенням можливих деструктивних дій у просоціальне річище. Наприклад, аби відвернути від можливих руйнувань, залучати малювальників для оформлення міста чи місць відпочинку.
Благоустрій локалізованого простору для дитячих ігор також знижує випадки вандалізму. Потенційний вандал має бути обізнаний про наслідки своїх руйнівних дій, а також вартість ушкодженого об’єкта. Це сприяє виникненню почуття соціальної відповідальності.
Потрібно завжди оперативно усувати наслідки вандалізму, аби не спрацювала теорія розбитих вікон, сформульована у 1982 році американськими соціологами Джеймсом Вілсоном і Джорджем Келлінгом. Її суть зводилася до того, що злочинність — неминучий результат відсутності порядку. Якщо вікно розбите і не засклене, то перехожі, які проходять повз, вирішують, що всім наплювати і ніхто ні за що не відповідає. Виникає відчуття, що незабаром будуть розбиті й інші вікна. Тож відчуття безкарності розповсюдиться на всю вулицю, посилаючи сигнал усій окрузі. З часом такий сигнал закликає до більш серйозних злочинів.
«Увірвався терпець…»
Очевидно, що є і певні проблеми у тому, як нині охороняють наші пам’ятники й меморіальні комплекси. У переважній більшості випадків за ними немає належного нагляду, не встановлені камери спостереження. Вони, звісно, не панацея проти правопорушень, але принаймні допоможуть знайти вандалів.
Належний осуд суспільства, резонанс у ЗМІ… Це все не завадить. Головне — належна увага на ці факти від державних посадовців, місцевої влади.
«Увірвався терпець, — написав пост у соцмережі голова міста Дніпро після того, як у центрі рекламою наркотиків змалювали пам’ятник. Пішов він на такі досить радикальні заходи, вважаючи, що законного покарання у вигляді штрафу або позбавлення волі буде недостатньо. — Хто дасть достовірну інформацію, отримає 100 000 гривень з мерського фонду…» І вандала знайшли…
Проблема протидії вандалізму — справа надзвичайно тонка, делікатна, особливо складна, а тому потребує неабияких зусиль. Необхідна єдність, бо цей рух особливо небезпечний у розколотому, нестабільному суспільстві, яке втратило духовні орієнтири. Осквернення новітніх символів української ідентичності — могил загиблих — Небесної Сотні, бійців АТО/ООС не зупинити так скоро. Боротися слід кваліфіковано і, звісно, усім суспільством…
