Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Сьогодні, 19 січня, в день загибелі захисника Донецького аеропорту Олексія Панченка у Черкасах біля його могили зберуться рідні, друзі, колеги й побратими. Мужнього земляка тут пам’ятають. На фасаді школи № 4, в якій учився Олексій, встановлено пам’ятну меморіальну дошку, його ім’ям названа одна з вулиць обласного центру.
Закінчивши Черкаську академію пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, Панченко певний час виховував особовий склад навчального закладу на посаді інспектора, потім працював начальником відділу лінійного контролю управління Укртрансінспекції в Черкаській області. З початком російської агресіїв Олексія одразу виникло бажання стати до лав добровольців, почав готувати до свого кроку й рідних. «Ти ж не стояв осторонь, коли вибухнув Чорнобиль, — казав він батькові. — Тож і мене не відмовляй». Було в Олексія й ще з кого брати приклад — у Другу світову діди зі зброєю захищали рідну землю. Та що там діди — бабуся зенітницею була.
Лише з третьою хвилею мобілізованих став Панченко бійцем черкаського взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону.
— З «Онуком», такий позивний був у Олексія, було легко й комфортно, — розповів кореспондентові АрміяInform побратим Панченка Олег Гервас. — Він ніколи не панікував, не впадав у відчай, а завжди своїм прикладом підтримував хлопців нашого взводу. Його щира й світла усмішка випромінювала якусь неймовірну енергію, яка надавала сил у бойових ситуаціях.
Новий 2015 рік «Онук» зустрів серед рідних, перебуваючи в короткій відпустці. «Наче попрощатися приїздив», — скажуть потім на похоронах. А 19 січня куля ворожого снайпера обірвала життя Олексія, коли він у складі групи на БТРі проривався до побратимів у термінал…
— Якось ми в ДАПі взводом добирались до своїх позицій пішки, крокуючи злітно-посадковою смугою, — розповів Олег Гервас. — Олексій витягнув телефон і зафільмував наше «рандеву». Звісно, це відео непрофесійне, але, якщо буде можливість, розмістіть його. Хай воно буде пам’яттю про нашого мужнього побратима.
