Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Березень 2014 року. Російські війська майже повністю окупували Крим. На сторону загарбників уже перейшла чимала частина українських військовослужбовців, зокрема, й особового складу Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова.
Намагаючись хоч якось «узаконити» свої дії, окупанти вирішують організувати ряд військових ритуалів на свій лад. Зокрема, в академії росіяни хочуть руками українців провести на плацу урочисту церемонію підняття свого триколору.
Для проведення ритуалу потрібен музичний супровід, забезпечити який окупанти вимагають у начальника військового оркестру Академії ВМС лейтенанта Віталія Мацюка. На що отримують тверду відмову. Довелося їм шукати іншого військового диригента. Проте й тут офіціозу не сталося, адже весь світ запам’ятав цей день не підняттям прапора, а виконанням вірними своєму народові курсантами-моряками українського гімну.
Перед тим, як опинитися в такій ситуації, військовому диригентові Віталію Мацюку довелось прийняти в своєму житті низку важливих рішень.
До окупації Криму
Після школи юнак вирішує стати військовим музикантом та вступає на курси підготовки молодших спеціалістів за фахом «Музичне мистецтво» в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де готують музикантів для військових оркестрів ЗС України. Успішно завершивши навчання за класом кларнет, Віталій рік проходить службу в одній з військових частин на Київщині. Потім приймає рішення рости далі, здобути офіцерське звання, тому повертається на рідну кафедру військового диригування до Львова.
2012 рік. Перед випускником академії Віталієм Мацюком відкриваються широкі перспективи проходження подальшої служби в багатьох куточках України. Він проситься до Криму. Каже, ніколи не був на морі, хоче стати військовим моряком. Рішення прийнято – і Віталія призначають начальником оркестру Академії ВМС у місті Севастополі.
Про події весни 2014-го спогадів та емоцій у військового диригента залишилось чимало. Найбільше його прикро вразила зрада багатьох товаришів по службі, їхній вибір матеріальних благ у обмін на моральні цінності. Адже з усього колективу оркестру, а це понад двадцять осіб, на материкову Україну вийшли лише троє.
На війні
Після прибуття до Одеси Віталія Мацюка призначають начальником Ансамблю пісні та танцю Центру військово-музичного мистецтва ВМС ЗС України. Проте через деякий час ансамбль було розформовано, й перед ним знову постає питання подальшого проходження служби. Він обирає одну з частин Миколаївського гарнізону, в якій військовий оркестр потрібно було створювати практично «з нуля».
Наразі майор Віталій Мацюк уже третій рік служить на посаді начальника оркестру 406-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова ВМС ЗС України.
Розповідає, що особливих проблем зі створенням колективу не виникало. Оскільки чимало молодих музикантів після випуску прагнуть і надалі працювати за здобутим фахом, чимало з них звертали свою увагу на працевлаштування у військово-музичній сфері. Усі вони проходили серйозний відбір на володіння спеціальністю. Тим, хто доводив свою майстерність, пропонувалось підписати контракт.
Наступним кроком стала організація активної концертної діяльності. Оркестр поступово долучався до проведення гарнізонних заходів, виступів у військових частинах та перед місцевим населенням регіону.
Проте для колективу військових музикантів найважливіше була підтримка бойових побратимів та цивільного населення на Сході країни. Так, під час одного з концертних турів військовий оркестр бригади менш ніж за місяць відвідав пів сотні населених пунктів Луганської області.
Військові музиканти виступали як у містах та містечках поблизу лінії розмежування, так і в бойових бригадах на передовій.
– У день іноді доводилось давати по два-три концерти, плюс постійні переїзди. Це дуже виснажувало. Проте сил моїм підлеглим значно додавали тепла зустріч та слова вдячності після кожного концерту від місцевих мешканців, які проживають у прифронтовій зоні, – згадує Віталій Мацюк.
Про нове військове мистецтво
Наразі, у зв’язку з протиепідемічними заходами, кількість виступів у військових музикантів дещо зменшилась, проте вони посилено готуються до наступних концертів.
– Репертуар військових оркестрів останнім часом значно змінився й оновився, – розповідає Віталій Мацюк. – Це і пісні відомих українських виконавців, яких надихнула боротьба українського народу за свою землю, і патріотичні композиції, й твори, створені саме для військових оркестрів. Від радянських композицій військові музиканти принципово відмовились.
Зокрема, як зазначив офіцер, у Миколаєві є хороший композитор Заслужений діяч мистецтв України Олександр Кабаченко, з яким військові музиканти налагодили тісні творчі стосунки. Композитор ділиться творами зі свого репертуару, допомагає у розв’язанні багатьох професійних питань.
Також оркестр активно співпрацює з іншими цивільними вокалістами і музикантами з Миколаєва, які під час спільних виступів вносять нові оригінальні мотиви у творчість військових музикантів.
Наразі ж, поки діють карантинні обмеження, військові музиканти під керівництвом майора Віталія Мацюка опановують нові формати поширення мистецької діяльності, зокрема і організація виступів онлайн та дистанційного поширення своїх виступів серед військових колективів.
Фото з архіву Віталія Мацюка
