Важливу роль відіграла також змога обрати посаду — рекрутери бригади запропонували чоловіку вибір з низки вакантних посад і він обрав посаду оператора НРК….
Давно не новина, що інформаційний простір став одним із театрів бойових дій сучасної війни. Наприклад, США офіційно додали кіберпростір до території війни поряд із морем, суходолом, повітрям і космосом. І якщо нікому не спаде на думку поводитися безтурботно на мінному полі чи під артобстрілом, то нині багато військовослужбовців недооцінюють інформаційну небезпеку.
За словами засновника і директора ГО «Інститут постінформаційного суспільства» Дмитра Золотухіна, необачність значно спрощує противнику завдання тиску, маніпулювання чи вербування українських військовиків. Люди використовують інтернет, щоби ділитися фотографіями, дописами, іншим особистим контентом. Вашу присутність під своїм іменем і прізвищем в соціальній мережі спецслужби можуть використати для виходу на вашу сім’ю, створення для неї загрози та наступного тиску на вас.
Про безпеку військових у соцмережах Дмитро Золотухін розповів у бліцінтерв’ю антипропагандистському проєкту AM&PM. Він відзначив, що вербуванню можуть піддатися будь-які військовослужбовці, але найбільше уваги ворог приділяє посадовим особам «на якійсь достатньо чутливій військовій позиції».
Відео онлайн-інтерв’ю
Дмитро Юрійович зауважив, що «люди недостатньо цінують свою безпеку. А коли мова йде про безпеку родини, це принаймні змушує військовослужбовців замислитись над своїми поступками.
«У цьому немає нічого екстраординарного, — каже директор «профільного» інституту. — Це звичайна гігієна. Для того, щоби викладену вами ж інформацію не використовували проти вас і вашої родини, потрібно щодня, коли ви користуєтеся різними девайсами-ґаджетами, ноутбуками-смартфонами, завдати собі клопоту замислитися, «що в цей момент відбувається».
«Якщо у вас немає параної, це ще не означає, що за вами не стежать», — нагадує Золотухін відомий вислів. Тому радить регулярно робити, так би мовити, внутрішньо-службову перевірку своїх облікових записів: на Googlе, Facebook та інших інтернет-майданчиках.
«Я захожу до всіх налаштувань, намагаюся прочитати, що вони роблять. Це просто звичайна робота — зайти в налаштування своєї пошти, свого пошуковика, сервісу, яким ви користуєтеся, — говорить Дмитро Золотухін. — Наприклад, Google Maps чи Waze, коли я кудись їду і мені треба маршрут прокласти. Я намагаюся скрізь подивитися, де можна — вимкнути. Бо сервіси за замовчуванням вмикають стеження за вами».
Фахівець радить вимкнути збереження історії про маршрути, про місця перебування тощо. Він навів приклад, коли одного разу спеціалісти з легкістю встановили місця розташування військових баз армії однієї з країн, просто прочитавши публічні дані про маршрути, записані фітнес-браслетами офіцерів і солдатів.
