Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
— За першою повісткою у вересні 2020-го прийшов до свого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в місті Харків, щоб не бути якимось дезертиром. Там я одразу ж повідомив про своє ставлення до релігії й те, що не можу тримати в руках зброї. Члени призовної комісії зрозуміли мене, знайшовши добрий варіант — служба Україні в ролі солдата-альтернативника.
З цього починає розповідь про себе 22-річний харків’янин Сергій. Він з дитинства разом із батьками відвідує релігійний центр. Це вже стало значною частиною його життя. У майбутньому планує повністю присвятити себе вірі. Поки ж він заочно вчиться на філологічному факультеті одного з вишів і живе, як більшість його однолітків, але з певними особливостями.
— Здоров’я в мене абсолютно нормальне, — розповідає далі Сергій. — Зріст під 2 метри. Займаюся спортом і не маю шкідливих звичок. Можливо, хтось скаже, що з мене вийшов би десантник чи морпіх. Та, на жаль чи на щастя, це не моє. Тому, як кажуть, віддам борг своїй країні в ролі рядового двірника Колективного підприємства «Харківблагоустрій». Це мене повністю влаштовує. Адже так зможу бути корисним людям і, що важливо, не поступлюся своїм духовним правилом.
Приблизно такої ж думки інший призовник-альтернативник з обласного центру — 19-річний Пилип.
— Не повірите, але я ще навесні цього року просив офіцерів Індустріального в місті Харків районного ТКЦ та СП, щоб ті призвали мене на альтернативну службу, — каже він. — Проте тоді не встиг з документами. У моїй релігійній організації позитивно поставилися до мого бажання стати солдатом без однострою. У результаті декілька тижнів тому мене направили «служити» до Акціонерного товариства «Турбоатом».
За словами військового комісара Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника Юрія Калгушкіна, під час призовної кампанії «Осінь-2020» на альтернативу (невійськову) службу направлено 15 осіб.
— Усі ці хлопці є представниками різних релігійних конфесій, яким згідно з їхніми віруваннями буквально не можна брати до рук зброї. Якщо звичайні солдати-строковики в армії служать півтора року, то альтернативники виконують свій обов’язок протягом 27 місяців. До того ж останні замість полігонного вишколу працюють на різних державних підприємствах. Здебільшого обіймають посади двірників, слюсарів, водіїв тролейбусів, медиків тощо. А чотири з них нині працюють у Харківському зоологічному парку. Як на мене, перебувати біля клітки із хижаками не менш небезпечно, ніж стріляти з бойової зброї, — розповів полковник Юрій Калгушкін.
За словами командування Харківського обласного ТЦК та СП, на час альтернативної служби ця категорія призовників користується всіма правами у сфері працевлаштування. Вони отримають зарплатню відповідно до фахового рівня, мають вихідні дні, відпустки тощо. Після завершення 27 місяців ці хлопці повертаються до районних ТЦК і СП і стають на військовий облік, як і звичайні солдати-строковики.
— Протягом обох призовних кампаній 2020-го ми відібрали 39 солдатів-альтернативників. Торік таких призовників було 29. Отже, на Харківщині сьогодні понад 68 осіб проходять альтернативну (невійськову) службу. Від їхніх цивільних керівників до нас надходять тільки добрі відгуки про них, — каже полковник Юрій Калгушкін.
Фото автора
