У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Уже двадцять років триває шефство колективу Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону над вихованцями комунального закладу «Котюжанівський навчально-реабілітаційний центр Мурованокуриловецького району Вінницької обласної Ради». За ці роки виросло вже не одно покоління дітей, та й самі заклади неодноразово змінювали свої назви й статуси. Не змінне одне — турбота військових медиків, які опікуються цими хворими й позбавленими батьківського піклування дітками.
Щороку незадовго до новорічних і різдвяних свят за вже усталеною традицією вінницькі військові медики відвідують своїх маленьких друзів і привозять їм новорічні гостинці. Зазвичай у День святого Миколая. Втім, цього року переддень свята видався для медиків надто бурхливим — за їхньою участю відбулася відразу ціла низка заходів: фінал Всеукраїнського конкурсу серед військових медиків-жінок «Берегиня в погонах», фінал премії «Найкраща медсестра України» й підбиття підсумків діяльності Командування Медичних сил у 2020 році. Тож керівництво вирішило перенести відвідини малечі ближче до Нового року. Але й у День святого Миколая дітлахи не залишилися без уваги — до них приїхав волонтерський десант на чолі з депутаткою Вінницької обласної ради, головою наглядово-координаційної ради громадських організацій і волонтерів при ВМКЦ ЦР Оленою Верлан-Кульшенко.
Сьогодні ж до дітей завітали й інші представники ВМКЦ ЦР. Серед них — новоспечена сестра милосердя 2020 року, кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня старшина Ольга Бабкіна. АрміяInform нещодавно розповідала про здобуття нею титулу найкращої сестри милосердя року.
Медики привезли юним друзям багато іграшок і традиційні різдвяні й новорічні гостинці — цілу гору цукерок і мандаринів. Усе це було зібрано особовим складом і працівниками ВМКЦ ЦР, їхніми сім’ями та громадою. Серед гостей був і військовий капелан військово-медичного закладу отець Богдан Лащенко, оскільки до доброї справи долучилися й віряни.
Гості у військових одностроях поспілкувалися з дітьми, розповіли їм про військове життя-буття, порятунок життів і здоров’я поранених і хворих та ще багато цікавих історій зі свого життя. Діти ж показали дорослим свої творчі доробки: танцювали, співали для гостей і читали їм вірші.
Варто зазначити, яку цікаву історію має цей дитячий заклад. Він був створений у лиховісні 30-ті роки минулого століття як дитбудинок для дітей репресованих у колишньому маєтку панів Ценіних, побудованому ще в 1889 році і який є пам’ятником архітектури національного значення. Під час Другої світової війни заклад намагалися евакуювати, проте далеко вихователям зі 130 дітьми піти не вдалося, тож довелося повернутися — це був єдиний дитячий будинок, збережений на окупованій території. Кіностудія Олександра Довженка навіть зняла про нього фільм «Котюжанські матері». В 1979 році дитбудинок реорганізували в допоміжну школу-інтернат, а нині це навчально-реабілітаційний центр. І ось уже два десятиліття ним опікуються вінницькі військові медики, долаючи щоразу відстань у 100 кілометрів, аби провідати цих діток, яким так не вистачає батьківської турботи й тепла.
