Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Дизайнер та художник, витончена та творча жінка… До 2014-го Ольга і подумати не могла, що колись пов’яже своє життя з військом. Та й чоловік не надто підтримував у бажанні захищати країну. Мабуть, якби не син, ніколи б контракт і не підписала…
— Син брав активну участь у Майдані, потім сяк-так повернувся до навчання в університеті та ненадовго,— ділиться Ольга. – Вже в травні 2014-го не витримав, зірвався прямо з університету й пішов на фронт. Тоді зрозуміла, що як сидітиму вдома – просто здурію.
Тож, аби дурниці в голову не лізли і хоч трішки відволіктись від постійного очікування дзвінків дитини, Ольга долучилась до волонтерського руху…
— Працювали не так з бригадами, як із конкретними людьми, — пригадує жінка. — Коли місцеві черкаські воїни їхали на фронт, готували нам список необхідних речей, медикаментів, продуктів, а ми намагались усе дістати, придбати… Тоді ще й жартувала, що так добре почала розбиратись у медичних препаратах, що можу й сама бути бойовим медиком… Хто ж знав, наскільки пророчими будуть ці слова.
Поступово критична потреба у волонтерській допомозі зникала, списки необхідного ставали все меншими, та й грошове забезпечення військовослужбовців суттєво виросло… Тож жінка вирішила, що час від допомоги війську переходити до служби. Зібрала необхідні документи й підписала контракт із артилерійською бригадою.
—Я одразу зрозуміла, що приїжджати на фронт як волонтер і як військовослужбовець – дві кардинально різні речі. — Коли приїжджаєш на передову зі смаколиками та медикаментами і тебе всі цілують та обнімають, а що, коли ти служиш і ціна твоєї помилки може коштувати надзвичайно дорого…
Пізніше Ольга змінила бригаду на окрему механізовану, а зі зв’язківця батареї стала бойовим медиком. Недаремно ж під час волонтерства ретельно вивчала склад медикаментів!
— Багатьом речам довелось вчитись на ходу. І хоч медичної освіти я й досі не маю, за ці роки побачила й дізналась стільки, що в жодному університеті не навчать. Що цікаво, коли бійці на передовій – майже не хворіють на простудні захворювання, в яких би непростих умовах їм не доводилось знаходитись. Постійний тонус та адреналін не залишає хворобам жодного шансу!
А у вільний час дівчина грає на гітарі український рок і збирає на позиціях імпровізовані концерти… Хоч війна й звалила на плечі Ольги чимало випробувань – служба сина, розлучення із чоловіком, вона ні про що не шкодує й планує підписати ще один контракт.
