Розгорнуті механізовані штурми з довгими колонами техніки відійшли в минуле — натомість основною ударною силою стали безпілотники. Вже за пів…
Свій 39-й день народження коломиянин Петро Бойчук зустрічає у горах. І це не просто, говорячи туристичним сленгом, «лежачий похід» із наметами, шашличком і відпочинком з друзями. А справжній навчальний вихід для молодого покоління гірських штурмовиків з окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» ОК «Захід».
Лейтенант Петро Бойчук – офіцер відділення бойової підготовки. Він інструктор з гірської підготовки і справжній наставник молодих воїнів. І не лише тому, що має цивільну викладацьку освіту. А тому, що щиро закоханий у ту справу, якою займається. І свято сповідує ті патріотичні ідеї, які піднесла Революція Гідності.
Завдяки йому на крутих схилах Карпат квітнуть молоді «Едельвейси»
Життєва історія офіцера-гірськоштурмовика Петра Бойчука дуже цікава. Перед Майданом він подумував про те, щоб залишити Україну. Мовляв, з нинішнім поколінням «каші не звариш». Але студентські протести в Києві спонукали кардинально змінити думку. З початком Революції Гідності вирушив на київський Майдан із земляками.
А ви знали, до прикладу, що на Майдані діяла своя «служба безпеки»?! Члени якої виловлювали провокаторів, пройдисвітів і злодюжок, які користуючись велелюдним зібранням, намагались коїти недобрі справи. Петро Бойчук був одним із членів цієї групи, що мала назву «Чорна сотня». Під час революційних подій він, до слова, зазнав двох поранень – у голову і ногу. Жартує, що все зажило, як на карпатському вовку.
Згодом, коли відбулася анексія Криму і запалав Донбас, Петро Бойчук зрозумів: треба їхати на Схід. Спочатку волонтерив, допомагав добробатам. Сам був воїном-добровольцем у 2014-2015 роках. А потім став до лав українського війська.
– Коли дізнався, що в моїй рідній Коломиї формується військова частина, зрозумів: то натяк згори. Мовляв, ти і твої навички потрібні у війську, – говорить він.
Закінчивши курси лідерства в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Петро Бойчук повернувся до лав бригади вже офіцером. Командування частини, знаючи про надзвичайний талант Петра Бойчука до роботи з людьми й високий рівень гірського вишколу, призначило лейтенанта офіцером відділення бойової підготовки в один із гірсько-штурмових підрозділів. І тепер саме він є тим, завдяки кому на крутих схилах Карпат квітнуть молоді «Едельвейси».
Кореспонденту АрміяInform пощастило стати учасником штурму однієї з карпатських вершин із групою військовиків бригади. Вихід складний, бо насамперед зимовий. А, по-друге, для більшості воїнів – перший у житті гірський підйом.
«Самі гори сильно карають того, хто їх не поважає і поводиться необачно»
Солдати-строковики, які вперше йдуть у справжній гірський вихід, заглядають офіцеру-інструктору буквально до рота. Адже кожне його слово – це досвід, помножений на роки практики. Петро Петрович говорить чітко, карбуючи кожне слово. Бо вивіреність усієї інформації – основа складної гірської науки. Якщо заплющити очі, легко складається враження, ніби бувалий карпатський лицар-опришок наставляє молодих легінів, щойно прибулих у повстанський загін Олекси Довбуша.
– Я вихованець коломийської станції юних туристів, – розповідає Петро Бойчук. – Ходити горами й вивчати тонкощі цього непростого ремесла почав, коли мені було років сім чи вісім. І скажу, що це важка наука, за незнання якої двійок не ставлять. Адже самі гори сильно карають того, хто їх зневажає і поводиться необачно.
До слова, з молоддю у горах він працював ще задовго до того, як військо стало його професією.
– Ми з колегами-туристами набирали групи дітей для навчання гірським сходженням, що називається «з вулиці». Ну, знаєте, з тих, чиї «батьки на заробітках», а вони вулицями вештаються і з нехорошими компаніями починають водитися, – говорить він. – І знаєте, завдяки горам і командному духу, взаємодопомозі юнаки змінювались на краще буквально на очах. Учорашні егоїсти й хулігани перетворювались на відчайдушних і сильних молодих людей.
Філософію гір сповідує вся родина Петра Бойчука. У гори регулярно виходять дружина і донька Петра Бойчука. Голова сім’ї щиро тішиться, що його шестирічна доня уперше побувала на найвищій вершині українських Карпат, Говерлі, ще трирічною. А нині залюбки переймає батькову пристрасть до гір.
– Можливо, в родині зростає ще один гірський штурмовик. Хтозна?! – сміється він.
Фото автора та з архіву Петра Бойчука
