Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Цього року сайт міністерства оборони Російської Федерації повідомляв про проведення контрольних стрибків з парашутом з підрозділами спецпризначення Південного військового округу (ПдВО). Український воєнний експерт Микола Бєлєсков (Національний інститут стратегічних досліджень) звернув увагу на кількість залучених до навчань військовослужбовців і зрозумів, що це — дуже погано.
Новина на сайті збройних сил країни-агресора заявляє про 10 тисяч спецпризначенців, що виконували стрибки в різних погодних умовах. На перший погляд, ця цифра здається нереальною, адже офіційна чисельність особового складу всіх СпП та ССО РФ становить 18 тисяч.
Як лише в Південному ВО може бути половина спецпризначенців Росії? Але сам Бєлєсков тут же уточнює, що офіційна статистика трохи запізнюється за швидкими змінами в структурі тактичних підрозділів. Так, у ПдВО є «чисті» бригади СпП — їх налічується три, плюс полк. Але є одне «але»…
— До «чистих» з’єднань — «плюс у кожній загальновійськовій армії РФ зараз формують окремі роти СпП, — зауважує Микола Бєлєсков. — Плюс є роти глибинної розвідки в окремих розвідбатах при лінійних з’єднаннях, і їхній функціонал перетинається частково із СпП. От і виходить, що, може, й не 10 тисяч, але десь недалеко від того. А цифра у 18 тисяч не відповідає дійсності певно вже.
Військовий експерт вважає, що «це насправді погано». На його думку, в умовах значних прогалин в бойових порядках «ця нечисть зможе заходити в тил, бити по комунікаціях, системі управління й видавати цілевказання для систем дальнього вогневого ураження…». Бєлєсков нагадує: це все не теоретичні викладки: наприклад, цілевказання досконало відпрацьовували на недавніх навчаннях того ж таки Південного військового округу.
Також «для кращого розуміння, що з того боку» і до чого маємо готуватися, експерт нагадав про машини «Тигр» і «Тайфун», які значно підвищують мобільність російських СпП, і про їхні новітні системи та засоби розвідки різних типів — БПЛА, оптико-електронні системи, портативні РЛС спостереження тощо.
Наша армія якісно на порядок вища за те, що залишили нам проросійські режими у 2014 році, але і збройні сили агресора за ці роки не тупцювали на місці. Про це треба пам’ятати й не зупинятися в удосконаленні навичок, тактики й техніки з озброєнням. Сучасний світ надто стрімкий у всіх галузях.
Для наших читачів радимо переглянути матеріал «СКШН «Кавказ-2020»: основні елементи і висновки для України», написаний Миколою Бєлєсковим для сайту Національного інституту стратегічних досліджень.
