Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес із цікавою промовою виступив 11 грудня у Королівському інституті об’єднаних оборонних досліджень ( RUSI, Royal United Services Institution). Деякі тези цього виступу варті уваги. Повідомляє Діфенс Експрес.
Із головного – визнається вразливість та застарілість підходу керівництва Великої Британії – як політичного, так і військового – у ставленні до війни як статичного явища. Ця прямолінійність і звичка наслідувати старі лекала має згубні наслідки в протистоянні з ворогами, яке, власне, вже відбувається.
Із повним текстом виступу державного секретаря з питань оборони Великої Британії Бена Воллеса можна ознайомитись на сайті Royal United Services Institution.
Так, Бен Воллес наголосив, що після призначення на посаду міністра оборони він «побачив міністерство оборони, яке насправді мало недостатньо впевненості й звикло зводити кінці з кінцями. Наше бажання догоджати та економити замінило нашу місію оборони. Я усвідомив необхідність змін та інвестицій».
Замість чіткого розуміння загроз і заходів протидії, що, власне, є головною місію оборони, увага в країні була зосереджена на інфраструктурних змінах, управлінні персоналом та економії коштів на потреби оборони.
«Останнє є,звичайно, важливим, але другорядним для місії захисту великої нації від нових загроз і супротивників, які стають все сміливішими. Наші цінності та наші громадяни є ціллю. Від окремих терористів до цілих держав».
Наслідки отруєння у Солсбері нагадали нам про дві речі.
По-перше, про ефективність нашого реагування на ворожі кампанії. І друге, що є супротивники на рівні держав, які готові вийти далеко за рамки прийнятих нами норм.
«Ми маємо тенденцію на Заході розділяти конфлікти на такі, що здійснюються у форматі звичних бойових дій і так звані «допорогові».
Цей поділ може дати втіху нашому підходові до «верховенства закону», але він штовхає нас до статичного розуміння війни та миру. Це робить нас глибоко вразливими проти тих, хто не грає за тими самими правилами, особливо на «допороговому» рівні.
Розвиток наших супротивників у нових доменах та їхній вибір пріоритетів для інвестицій не випадкові.
Вони є результатом оцінки ними наших сильних і слабких сторін. Вони використовують рішучість, інновації та присутність, тоді як ми залишаємось цілком передбачуваними в своїх процесах та поставі. Вони тікучі, ми статичні.
Насправді, вони є господарями «допорогового» рівня. Тоді як ми обмежені власними матрицями ризиків, суперечливими правовими рамками та часто бюрократичними бар’єрами.
У всьому світі ці загальноприйняті норми порушуються нашим ворогом.
Широке використання кібер та організованої злочинності, радіоелектронної боротьби, довірених осіб та дезінформації можна спостерігати майже на всіх континентах.»
«Жодне з вищезазначеного не означає, що ми відмовлятимемося від масштабних бойових дій, чи від використання броні. Старі можливості не завжди зайві, як і нові технології не завжди корисні.
Але я бачу, що ми вже недостатньо лідируємо та впроваджуємо інновації. Ми готуємося лише до великої битви, яка може ніколи не відбутися, тоді як наші противники можуть обійти нас, навіть якщо великої битви й не станеться.
Загрози змінюються, і ми повинні рухатися разом із ним. Подібно до того, як ми бачимо, як по всьому світові поширюється постійна конкуренція, ми повинні бути постійними в критичних оцінках щодо наших спроможностей реагувати на нові виклики.
Також витвережуючим фактом залишається те, як це роблять інші.
Візьмемо для прикладу турецький БПЛА Bayraktar TB2. Його використання у Сирії, Лівії та інших місцях спричинило знищення сотень зразків бронетехніки та навіть систем ППО.
Коріння цих безпілотників походить від турецьких інновацій. Під забороною доступу до вишуканих закордонних програм вони робили те, що ми робили раніше – вони робили інновації.
TB2 та його керовані боєприпаси поєднують необхідні технічні рішення та доступність, досягнуті в умовах обмежень, але здатні завдавати ворогу суттєвих збитків.
Інший приклад – інвестиції Китаю, Ірану та Росії у ракети наступного покоління.
Не слід недооцінювати можливості точності та дальності, яку нині має ця зброя. Лише минулого місяця Росія випробувала гіперзвукову ракету «Циркон», яка може рухатись на швидкості 9 Мах, випереджаючи навіть своїх попередників та створюючи нові завдання для наших контрзаходів.
А під час війни в Україні використання Росією традиційної артилерії у поєднанні з передовим спостереженням завдяки БПЛА створило летальний та ефективний ефект глибокого вогню – якщо вас знайдуть, вас можуть вбити».
Після викладення цих тез державний секретар з питань оборони Великої Британії Бен Воллес наголосив, що «етапи відновлення лідерства Великої Британії в обороні повинні починатися з того, що міноборони має стати надійною та справді орієнтованою на загрози організацією.
Ми завжди повинні кидати виклик собі: як ми можемо зустрітити загрозу і як ми можемо справитись з нею.
Ми повинні задавати собі незручні запитання, а також вчитися на конфліктах – як реальних, так і передбачуваних».
Це вимагає певних змін у діяльності міністерства оборони Великої Британії, про що оголосив Бен Воллес.
«Підпорядковане мені Міністерство оборони має бути:
– добре поінформованим, аналізучі сучасні конфлікти; фокус має бути зосереджено на загрозах, з якими стикається країна, з усвідомленням нашої готовністі протистояти їм;
– займати ініціативну позицію, з усіма нашими силами рухатись вперед і вперед, бути напористими, здатними діяти по обидва боки «порогу» конфлікту;
– і, можливо, найголовніше − бути стійким. Ми повинні постійно прагнути, щоб наші амбіції були підкріплені ресурсами, слід бути більш прозорими в наших програмах закупівлі зброї і обладнання, та безжальними в прийнятті рішень».
Керування цим процесом задля розкриття можливостей, необхідних на завтра, вимагатиме відкритих, чесних та взаємовігидних відносин із нашою промисловістю.
«Ми повинні не просто трансформувати оборону, а створити тисячі висококваліфікованих робочих місць вдома; використати наші переваги в науці та техніці, дослідженнях та розробках; стимулювати експорт.
Усе це дасть змогу покращити рівень розвитку нашого Сполученого Королівства».
